Його діяльність припала на роки військової диктатури і період, відомий як Брудна війна. Саме тоді зникли двоє священиків-єзуїтів. Пізніше їх знайшли живими, але випадок викликав суперечки навколо ролі Бергольйо. Його звинувачували в бездіяльності, хоча сам він запевняв, що діяв потай і намагався допомогти. Офіційні звинувачення проти нього було згодом відхилено.

У 1980-х роках викладав у семінарії, був її ректором, а також навчався в аспірантурі в Німеччині. У 1992 році його призначили єпископом-помічником Буенос-Айреса. Через шість років став архієпископом, а в 2001 році отримав сан кардинала.

Скромність і активна позиція

Бергольйо був відомий своїм скромним способом життя. Жив у невеликій квартирі, користувався громадським транспортом, виступав на захист бідних і активно реагував на соціальні кризи. Його богословська позиція була консервативною, що призвело до конфліктів з урядом Нестора Кіршнера та особливо з його наступницею Крістіною Фернандес. Він критикував легалізацію одностатевих шлюбів і виступав проти державної політики щодо родини. Влада у відповідь називала його прихильником правих сил.

Обрання Папою

Після відставки Бенедикта XVI у 2013 році на конклаві кардиналів Бергольйо був обраний Папою. Він став першим понтифіком із Латинської Америки, першим єзуїтом на цьому престолі та першим Папою, який узяв ім’я Франциск. Це ім’я відсилає до постаті Франциска Ассизького, що уособлював убогість, мир і простоту. Новообраний Папа одразу визначив напрям своєї діяльності як служіння церкві, відкритій для нужденних і покинутих.

Пріоритети понтифікату

Серед головних ініціатив Франциска була енцикліка Laudato si’, оприлюднена у 2015 році. У цьому документі Папа закликав до відповідального ставлення до природи і клімату. Це звернення мало великий резонанс у світовій політиці та громадській думці.

Франциск також виступав за права мігрантів. Під час візиту на острів Лампедуза, ключову точку для біженців у Середземному морі, Папа публічно закликав до припинення байдужості до страждань людей, які залишають свої домівки через війну і бідність.

Його понтифікат припав на період глибокої кризи в Католицькій церкві. Скандали, пов’язані з сексуальним насильством з боку духовенства, зруйнували довіру багатьох вірян. Франциск відкрито просив вибачення в жертв, започаткував реформи і запровадив механізми розслідування в таких випадках. Він також ініціював зміни у фінансовій системі Ватикану і зробив кроки до більшої прозорості в управлінні.

Папа активно просував ідею міжрелігійного діалогу. Він зустрічався з представниками ісламу, юдаїзму, протестантизму та православ’я, наголошуючи на необхідності миру, співпраці й солідарності між народами.

Завершення понтифікату

Франциск помер 21 квітня 2025 року у Ватикані. Його понтифікат залишив глибокий слід у сучасній історії Католицької церкви. Він став прикладом пастиря, який поєднував духовну простоту з рішучістю в реформах. Його церква була не для еліти, а для тих, кого суспільство часто ігнорує.

Данило Ігнатенко

The post Папа Франциск – життя та діяльність first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Що таке ксенофобія?

Термін «ксенофобія» походить від давньогрецьких слів «xenos» (чужий) і «phobos» (страх). Це явище передбачає не лише страх перед незнайомим, але й переконання, що «чужі» становлять загрозу для автентичної ідентичності власної нації чи суспільства. Ксенофобія часто виражається через дискримінацію, насильство або політичні рішення, спрямовані на ізоляцію чи виключення певних груп.

Історичні приклади ксенофобії

Історія знає безліч прикладів ксенофобії, які залишили глибокі шрами на тлі людства. Одним із найжахливіших є Голокост — систематичне знищення євреїв, ромів та інших меншин нацистами під час Другої світової війни. Це була ксенофобія в її найжорстокішій формі, коли мільйони людей були знищені через свою етнічну чи релігійну приналежність.

Іншим прикладом є японська політика «сакоку» («закрита країна»), яка тривала з 1630-х до 1853 року. Японські правителі, побоюючись впливу християнства та іноземних ідей, закрили країну для зовнішнього світу. Ця ізоляція призвела до технологічного та культурного відставання Японії, яке стало очевидним у XIX столітті.

Сучасні прояви

У сучасному світі ксенофобія набуває нових форм. Міграційні кризи, спричинені війнами, економічними труднощами чи змінами клімату, призводять до зростання ксенофобських настроїв у багатьох країнах. У Європі та США, наприклад, ультраправі політики часто використовують ксенофобію як інструмент для мобілізації електорату. Вони пропагують ідеї про те, що мігранти та біженці становлять загрозу національній безпеці та культурній ідентичності.

Після терактів 11 вересня 2001 року в США посилилася ісламофобія — форма ксенофобії, спрямована проти мусульман. Прихильники ісламофобії стверджують, що іслам несумісний із західними цінностями, ігноруючи той факт, що мільйони мусульман успішно інтегрувалися в європейські та американські суспільства.

Пандемія COVID-19 також стала каталізатором ксенофобії. Антиазіатські настрої посилилися через те, що вірус SARS-CoV-2 був вперше виявлений у Китаї. Азійські громадяни по всьому світу стали жертвами дискримінації та насильства, що свідчить про те, як страх перед невідомим може переростати у ненависть.

Наслідки

Вона не лише руйнує життя окремих людей, але й підриває соціальну згуртованість. Вона створює атмосферу підозри та ворожості, що ускладнює мирне співіснування різних культур і груп. Крім того, ксенофобія часто використовується політиками для відвернення уваги від реальних проблем, таких як економічна нерівність чи корупція.

Данило Ігнатенко

The post Ксенофобія: страх і презирство до чужинців first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Під час зустрічі, Папа матиме нагоду зійти до крипти храму і помолитись біля місця поховання о. Степана Чміля. Папа Франциск ще з юнацьких років пригадує українську міграцію в його батьківщині – Латинській Америці. Саме до Буенос-Айресу (Аргентина) прибув свого часу Степан Чміль, який став для Франциска духовним вихователем та наставником.

На думку Святослава Шевчука, візит Папи Франциска до св. Софії має вагоме історичне значення, оскільки цей храм кілька десятиліть виконував функцію кафедрального собору і є символом відродження української греко-католицької церкви. Зустріч Папи з українськими італійцями – це спосіб відчути пастирську турботу та підтримку в умовах подій на сході України.

Нагадаємо, що собор св.. Софії в Римі побудований в Італії за ініціативи Блаженного Йосипа Сліпого у 1969 р. У крипті собору, що є місцем поховання вагомих діячів церкви, розташована могила Степана Чміля, який був близький до Папи Франциска, а свого часу найближчим співпрацівником Йосипа Сліпого. Степан Чміль прибув до Аргентини у 1948 р., як перший український селезіанин східного обряду. Виховуючи Хорхе Маріо Берголіо, нинішнього Папу, він часто розповідав про Україну, та переслідування з боку Радянської влади вірян греко-католицької церкви. Таким чином, Папа Франциск чудово пам’ятає вітання українською мовою і з ним звернеться під час зустрічі у Софійському соборі в Римі.

Важливо зазначити, що собор також виступає в ролі культурного центру української діаспори в Італії. Нагадаємо, українці є п’ятою національною меншиною в Італійській республіці, і на її теренах діє 145 капеланських осередків УГКЦ в Італії, в яких працює 62 священнослужителів.
Зустріч з Папою відбудеться в неділю, 28 січня о 16:00, повідомляє офіційний інформресурс УГКЦ.

The post Папа Франциск зустрінеться з українськими мігрантами в Римі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.