Політичне тло конфлікту

Події біля Кампече були безпосередньо пов’язані з боротьбою за незалежність Республіки Техас і політичною нестабільністю в Мексиці. Після битви при Сан-Хасінто у 1836 році Техас фактично здобув незалежність від Мексики та став самоврядною республікою. Однак мексиканський уряд на чолі з Антоніо Лопесом де Санта-Анною не визнавав втрати території й не відмовлявся від намірів повернути її під свій контроль. У цей самий період на півострові Юкатан також розгорнувся рух за незалежність від Мексики. Юкатанська республіка шукала союзників і звернулася до Техасу із проханням надати військово-морську допомогу. За різними свідченнями, за участь у кампанії техаському флоту було запропоновано винагороду в розмірі близько 8 000 доларів, що для того часу було значною сумою.

Сили сторін

Для придушення юкатанського повстання Мексика встановила морську блокаду узбережжя. Основною ударною силою стали два сучасні парові кораблі британського виробництва — великий паровий фрегат «Гваделупе» (Guadalupe) із залізним корпусом і гребними колесами та пароплав «Моктесума» (Moctezuma). Обидва кораблі мали британські екіпажі або значну кількість британських моряків, що було звичайною практикою того часу, коли досвідчені британські мореплавці служили в іноземних флотах.

Техаський флот перебував у значно гіршому становищі. Через фінансові труднощі Республіки Техас моряки місяцями не отримували платні, що призводило до конфліктів і навіть заколотів. Незважаючи на це, командувач флоту комодор Едвін Ворд Мур зберіг дисципліну та вирішив виконати союзницькі зобов’язання перед Юкатаном. Його головними кораблями були дерев’яний військовий шлюп «Остін» (Austin) та бриг «Вортон» (Wharton), які значно поступалися мексиканським пароплавам у технічному оснащенні.

Перше зіткнення біля Кампече

30 квітня 1843 року техаська ескадра, діючи разом із невеликими суднами юкатанського флоту, прорвалася через мексиканську блокаду та вступила в затяжний двогодинний бій. Попри чисельну й технічну перевагу супротивника, кораблі Мура змогли досягти порту Кампече. Проте успіх мав і зворотний бік — техаські кораблі фактично опинилися заблокованими в гавані, де на них чекали «Гваделупе» та «Моктесума». Здавалося, що подальший прорив буде майже неможливим, адже пароплави могли діяти незалежно від сили та напрямку вітру, тоді як вітрильники повністю залежали від погодних умов.

Підготовка до вирішальної битви

Замість того щоб поспішати з виходом у море, Едвін Ворд Мур використав двотижневу паузу максимально ефективно. Він наказав переозброїти свої кораблі гарматами більшої дальності, що мало компенсувати перевагу пароплавів у маневреності. Такий крок став одним із найважливіших тактичних рішень кампанії. Мур розумів, що не зможе перевершити супротивника швидкістю, тому зробив ставку на точність артилерії та можливість відкривати вогонь із більшої дистанції. Ця підготовка стала визначальним чинником наступного бою.

Головна битва 16 травня 1843 року

16 травня техаські кораблі залишили порт і вступили у вирішальне зіткнення з мексиканськими пароплавами. Бій тривав кілька годин і проходив у формі артилерійської дуелі. Пароплави намагалися використати свою маневреність, однак модернізовані гармати «Остіна» та «Вортона» дозволили вести ефективний вогонь із безпечнішої дистанції. Обидва техаські кораблі зазнали значних пошкоджень корпусів і такелажу, проте їхні потужні бортові залпи завдали ще серйозніших втрат екіпажам мексиканських суден. За підсумками бою жоден корабель не був потоплений, однак мексиканська блокада втратила свою ефективність, а техаський флот виконав головне завдання — не дозволив противнику встановити повний контроль над узбережжям Юкатану.

Чому битва стала унікальною

Битва при Кампече увійшла до історії насамперед через свою винятковість. Уже в середині XIX століття парові кораблі дедалі більше витісняли традиційні вітрильники, адже були швидшими, маневренішими та не залежали від вітру. Саме тому зіткнення біля Кампече вважають чи не єдиним прикладом, коли класичні вітрильні бойові кораблі змогли успішно нав’язати боротьбу паровому флоту й фактично змусили його відмовитися від поставленої мети. Крім того, ця битва стала останнім відомим випадком, коли британські та американські моряки воювали один проти одного, перебуваючи на службі різних держав.

Битва в історії зброї та культури

Попри те що битва при Кампече не належить до найвідоміших морських зіткнень XIX століття, вона залишила помітний слід у військовій культурі. Американський винахідник Семюел Кольт увічнив цю подію, наказавши вигравіювати сцену битви на барабанах своїх знаменитих револьверів Colt Navy 1851, Colt Navy 1861 та Colt Army 1860. Завдяки цьому мільйони одиниць зброї, виготовлених у другій половині XIX століття, несли на собі нагадування про маловідому, але надзвичайно незвичайну морську битву біля узбережжя Мексики.

 Данило Ігнатенко

The post Морська битва при Кампече (1843): єдина перемога вітрильників над пароплавами в історії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Археологічні особливості

Залишки міста зосереджені в двох окремих групах на протилежних кінцях невисокого хребта. Сучасні дослідження свідчать, що первісна міська територія сягала щонайменше 8 квадратних кілометрів, і, ймовірно, тут проживало кілька десятків тисяч мешканців. Головний громадський центр утворює велика площа, з одного боку якої височіє п’ятиступенева храмова піраміда, ймовірно, присвячена богу Кецалькоатлю. Поруч розташовані палацовий комплекс, ще два храми-піраміди і два майданчики для гри в традиційну мексиканську гру, схожу на бейсбол.

На іншому кінці хребта міститься другий великий громадський центр, що свідчить про складну організацію міського простору.

Мистецтво і архітектура

Стиль архітектури Тули яскраво виражений у головній храмовій піраміді та пов’язаних з нею спорудах. Хоча сама піраміда не надто велика, її багате оздоблення досить деталізоване. П’ять терас були прикрашені фризами з розписами та скульптурами котячих і собачих фігур, хижих птахів, які пожирають людські серця, а також людських облич, що визирають із пащ змій. Вершина піраміди містила двокімнатний храм із чотирма колонами, вирізьбленими у вигляді воїнів заввишки близько 4,6 метра. Воїни прикрашені специфічними натільними прикрасами, що є характерним елементом тульського стилю.

Політичний і релігійний центр

Від головної піраміди вузька алея веде до залишків палацу правителя, розкопки якого виявили великі зали з лавами, троном і світловим колодязем, а також багаточисельними колонами, що підтримували дах.

Мистецтво й архітектура Тули мають помітну схожість із стилем Теночтітлана — столиці ацтеків. Це свідчить про тісні культурні та ідеологічні зв’язки між двома народами.

Данило Ігнатенко

The post Тула: стародавня столиця тольтеків first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Назва «ацтеки» походить від міфічного місця їхнього походження — Ацтлану, і хоча точне географічне розташування його невідоме, переважає думка, що він розташовувався на північному заході Мексики. Згідно з міфологією, саме звідти розпочалося тривале переселення ацтеків на південь, яке тривало кілька століть.

Міграція та культурна адаптація

Згідно з традицією, ацтеки були частиною ширшого міграційного руху народів, які залишали посушливе Північне Мексиканське плато. Їхнє переселення, імовірно, збіглося в часі з крахом тольтекської цивілізації, яка протягом кількох століть домінувала в Центральній Мексиці. Після руйнування столиці тольтеків (міста Тули) ситуація в регіоні змінилася, що відкрило нові можливості для ацтеків.

Серед племен, що скористалися вакуумом влади, були чічімеки під проводом Шолотля. Вони об’єдналися з невеликою кількістю тольтеків і створили в долині Мехіко умови для відносного миру й культурного розвитку. У цей період ацтеки, які оселилися поблизу руїн Тули, засвоїли тольтекські технології, удосконалили методи землеробства та стали поступово входити в складніші соціальні структури.

Заснування Теночтітлана

Однак перебування ацтеків у районі Тули було недовгим. Згідно з переказом, верховний бог Віцилопочтлі доручив своєму народу шукати нову батьківщину. Ознакою місця, де слід оселитися, мала стати поява орла, що сидить на кактусі нопаль зі змією в дзьобі. Цей образ пізніше став основою для національного герба Мексики та символом божественної легітимації влади ацтеків.

У 1325 році, після тривалого паломництва, ацтеки побачили знамення на маленькому острові в озері Тескоко. Тут вони заснували Теночтітлан, спочатку скромне поселення, яке згодом перетворилося на центр однієї з наймогутніших імперій доколумбової Америки.

Попри зовнішню назву «ацтеки», яку їм дали пізніші хроністи, самі себе вони вважали, акцентуючи на своїй духовній та культурній спорідненості з попередніми великими цивілізаціями. Їхня мова, науатль, стала мовою імперської адміністрації, поезії, релігійних текстів і дипломатії.

Данило Ігнатенко

The post Походження народу ацтеків first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Палеонтологічний аналіз відкопних решток разом з біохімічною експертизою артефактів становив використання місця для культово-ритуальних практик в  в період з 200 по 900 рр до н.е.

По периметру, ритуальне святилище складається з квадратної структури, яка містить базальтовий матеріал.  При цьому геометрична конструкція побудови містить довжину кожної зі сторін близько 35 метрів.  На місці сакрального артефакту,  мексиканські археологи  віднайшли кілька артефактів, в тому числі прикрашену орнаментами кераміку, кам’яні предмети разом з наконечниками стріл виготовлених з обсидіану.

Знайдене святилище знаходилося на висоті 4,2 ​​тис. метрів і вперше було поміченим завдяки технологічним можливостям аерофотозйомки, проведених у 2005 році. На вершину вулкана вчені піднялися вперше у 2017 році. В даний час дослідження цього археологічного пам’ятника триває.

Мексиканські історики Національного інституту антропології та історії наполягають, що святилище використовувалося під час релігійних обрядів, присвячених задобренню та поклонінню богові дощу.

The post У Мексиці вчені почали дослідження язичницького святилища на вершині сплячого вулкану first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.