У 1942 році він став громадянином Великої Британії. Усвідомивши значення атомних досліджень, Фукс почав передавати наукові секрети Радянському Союзу. У 1943 році він поїхав до США для роботи над проектом атомної бомби в Лос-Аламосі, де здобув глибокі знання з теорії та конструкції бомби. Його шпигунство значно прискорило радянську програму створення атомної зброї.

Після війни Фукс повернувся до Великої Британії, де очолив фізичний відділ Британського центру ядерних досліджень у Гарвеллі. У 1950 році його викрили та заарештували, після чого він зізнався у передачі секретів Радянському Союзу і був засуджений до 14 років позбавлення волі. Звільнений у 1959 році за хорошу поведінку, Фукс переїхав до Східної Німеччини, де отримав громадянство і став заступником директора Центрального інституту ядерних досліджень у Россендорфі. Він був відданим комуністом, отримав численні нагороди від Східнонімецької комуністичної партії та наукових організацій і працював над розвитком ядерних досліджень до кінця життя.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія Клауса Фукса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ідея виникла 1939 року, коли німецькі вчені відкрили процес ядерного поділу. Зростаючий страх перед нацистською Німеччиною спонукав Альберта Ейнштейна й Лео Сіларда звернутися до президента Франкліна Рузвельта з попередженням: якщо Гітлер першим отримає атомну зброю, наслідки для світу будуть катастрофічними. Саме цей лист став початком державної програми, яка отримала назву «Манхеттенський інженерний округ» — за місцем проведення перших досліджень у Колумбійському університеті на Мангеттені.

Організація

У 1942 році керівництво проєктом передали Інженерному корпусу армії США під командуванням генерала Леслі Р. Гроувза, а наукову частину очолив Дж. Роберт Оппенгеймер. Проєкт розгорнувся у трьох головних центрах:

Оук-Рідж (Теннессі) — виробництво збагаченого урану;

Ханфорд (Вашингтон) — отримання плутонію;

Лос-Аламос (Нью-Мексико) — розробка конструкції самої бомби.

Більше 130 000 людей було залучено до робіт, більшість з яких навіть не знали, над чим саме працюють. Фінансування сягнуло колосальної на той час суми — понад 2 мільярди доларів.

Наукові відкриття

Одним з найважливіших досягнень стала перша у світі контрольована ядерна ланцюгова реакція, здійснена 2 грудня 1942 року під керівництвом Енріко Фермі в Чикаго. Цей експеримент довів можливість отримання енергії шляхом поділу атомного ядра — відкриття, яке заклало основи ядерної зброї та майбутньої ядерної енергетики.

Паралельно вчені розробляли різні методи збагачення урану, а також нові хімічні процеси для вилучення плутонію. Кожен напрямок вимагав гігантських технічних і людських ресурсів, що перетворило Манхеттенський проєкт на безпрецедентну науково-промислову систему.

Випробування «Трініті»

16 липня 1945 року в пустелі Нью-Мексико, на полігоні Аламогордо, відбулося перше випробування атомної бомби, відоме під кодовою назвою «Трініті». Потужність вибуху становила приблизно 20 кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Хіросіма та Нагасакі

Через кілька тижнів після випробування США використали нову зброю проти Японії.

6 серпня 1945 року над Хіросімою вибухнула бомба «Маленький хлопчик» (уран-235), що миттєво вбила понад 70 тисяч людей.

9 серпня над Нагасакі було скинуто «Товстуна» (плутоній-239), де загинуло ще близько 40 тисяч осіб.

До кінця року загальна кількість жертв обох вибухів перевищила 200 тисяч через опіки, променеву хворобу та руйнування.

Післявоєнна спадщина

Після війни Манхеттенський проєкт завершився операцією «Перехрестя» — серією ядерних випробувань на атолі Бікіні у 1946 році. Водночас контроль над атомними дослідженнями перейшов до Комісії з атомної енергії США (AEC).

Багато вчених, які брали участь у проєкті, згодом стали противниками ядерного озброєння. Сам Оппенгеймер виступав за міжнародний контроль над атомною енергією, попереджаючи, що «вчені пізнали гріх».

Данило Ігнатенко

The post Манхеттенський проєкт: науковий прорив first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Обравши Інженерний корпус армії США, він поступово здобував репутацію ефективного керівника. У міжвоєнний період Гровз займався будівництвом військових об’єктів, мостів та баз, а також пройшов навчання у престижних військових закладах, включно з Військовим коледжем армії США. Його здібності до стратегічного планування проявилися особливо під час мобілізації 1940–1942 років, коли він координував масштабне будівництво військової інфраструктури — від таборів і заводів до Пентагону, найбільшого адміністративного комплексу у світі.

Керівництво Манхеттенським проєктом

У вересні 1942 року генерал-майор Гровз очолив Манхеттенський інженерний округ (Manhattan Engineer District) — надсекретну державну програму зі створення атомної бомби. Його роль виходила далеко за межі звичайного військового управління.

Гровз особисто обрав місця для ключових об’єктів — Оук-Рідж (збагачення урану), Ханфорд (виробництво плутонію) та Лос-Аламос (розробка конструкції бомби). Він залучив до проєкту провідних учених, зокрема Роберта Оппенгеймера, Енріко Фермі, Ернеста Лоуренса, Нільса Бора.

Під керівництвом Гровза було створено систему абсолютної секретності — з контролем листування, пересування й навіть наукових публікацій. Він також організував навчання екіпажів спеціально модифікованих літаків B-29, що мали доставити атомні бомби, і безпосередньо керував підготовкою до операцій у Хіросімі та Нагасакі в серпні 1945 року.

Післявоєнна діяльність

Після закінчення війни він передав Манхеттенський проєкт Комісії з атомної енергії США, створеній у 1946 році, тим самим завершивши військову фазу атомної програми. У лютому 1948 року він залишив армію, маючи звання генерал-лейтенанта, і перейшов працювати до компанії Remington Rand, де займався промисловим управлінням і технологічними проєктами.

У 1962 році він опублікував мемуари «Now It Can Be Told» («Тепер це можна сказати»), у яких вперше детально розповів про хід Манхеттенського проєкту, складнощі прийняття рішень і напружені відносини між військовими й науковцями.

Леслі Річард Гроувз помер 13 липня 1970 року у Вашингтоні.

Данило Ігнатенко

The post Леслі Річард Гровз: військовий стратег Манхеттенського проєкту first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.