Франк здобув освіту в Гейдельберзі та Берліні, де в 1906 році отримав ступінь доктора філософії. Після служби в німецькій армії під час Першої світової війни він повернувся до наукової роботи. У 1912–1914 роках разом із Густавом Герцем у Берлінському університеті він провів серію експериментів, які стали класичними для атомної фізики.

У дослідах з бомбардуванням атомів ртуті електронами вони виявили, що при зіткненнях електрони втрачають енергію лише певними, дискретними порціями — зокрема 4,9 електронвольта. Якщо енергії електрона було менше цієї величини, він відскакував; якщо більше — атом поглинав лише 4,9 еВ, навіть коли початкова енергія була вищою. Ці результати привели до прямого експериментального підтвердження ідей квантової теорії Бора про квантування внутрішньої енергії атомів і забезпечили Франку та Герцу Нобелівську премію з фізики 1925 року.

У 1920 році Франка було призначено професором у Геттінгені, де він розвивав дослідження в галузі фотохімії та атомної фізики. Його роботи включали визначення енергій, необхідних для дисоціації молекул, шляхом аналізу молекулярних спектрів — напрямок, що поєднував експериментальні вимірювання зі спектроскопічним підходом до молекулярної структури та реакцій.

Політичні події 1930-х років наклали відбиток на біографію Франка. У 1933 році, протестуючи проти нацистської політики, він залишив свою посаду в Німеччині і переїхав до Данії; 1935 року Франк прибув до США. Тут він працював на посаді професора, зокрема в Університеті Джонса Гопкінса в Балтиморі, а в 1938 році прийняв запрошення Чиказького університету, де працював у різних напрямах фізичної хімії та атомної фізики.

Під час Другої світової війни Франк долучився до Манхеттенського проєкту, однак його відомо не лише як учасника наукового зусилля зі створення ядерної зброї, а й як одного з науковців, які поставили етичне питання щодо практичного застосування відкритих ними технологій. Франк став одним із лідерів групи вчених, що прагнули не допустити безрозбірного застосування бомби проти цивільних міст; в їхніх пропозиціях фігурувало проведення демонстрації вибуху в безлюдному районі як спосіб попередження і шантажу без масового вбивства.

Франк помер у 1964 році в Геттінгені.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія Джеймса Франка first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.