Термін «квакери» має англійське походження і в перекладі означає «тремтіти», «благоговіти». Засновником виступив англійський пуританин Джордж Фокс, на якого суттєво вплинули творчість Якова Бьоме, пуританський світогляд та протестантська містика в осередках лютеранського пієтизму. Свою першу проповідь Фокс проголосив 1648 року, в якій підкреслив важливість Божого страху та благоговіння перед Богом.  На думку Фокса, серце людини як частина людської душі є каналом Святого Духа, через який Бог дає людині одкровення. Оскільки Святий Дух є Всеосяжним і Всеспроможним, звідси випливає про Його можливість давати людині настанови і поза Святим Письмом (не відкидаючи важливість і актуальність останнього). Свою промову Фокс виголосив на судовому засіданні. З початку виникнення, від квакерів відхрещувались усі традиційні як протестантські так я католицькі церкви зважаючи на радикальність їх поглядів.  «Квакери» отримали таку назву в якості прізвиська; згодом цей термін позначав самоназву течії, хоча і називали себе найбільше «Товариством Друзів» або просто «Друзі».

Основну увагу квакери приділяли спілкуванню зі Святим Духом, Який промовляє до «внутрішньої людини» в людське серце. Теологія квакерів була пневмоцентричною, оскільки основою виступали духовні переживання і можливістю мати «живий зв’язок з Богом». Конгрегації (зібрання) квакерів проводились без особливої богослужбової практики. Як правило, члени квакерських спільнот мовчать під час служби, а промовляють лише ті, хто відчуває присутність і поклик Святого Духа. Лише такі особи навчають, діляться в спільноті одкровеннями та пророкують. Ні співів духовних гімнів, ні специфічних молитов або інших обрядів, квакери не практикували. Натомість, в «Друзях» нерідко можна бачити осіб які тріпотять від духовних екстатичних переживань «в середині». Піком цієї внутрішньої екзальтованості є проголошення істинного слова, – проповіді або пророцтва.  Більшість спільнот квакерів не практикують жодних таїнств, таких як хрещення, причастя. Немає аналогу також і обряд церковного вінчання: молодята в спільноті виголошують клятву вірності в присутності громади та старійшин.  Похорон проходив без усілякого обрядодійства.

Немає у «Друзях» і релігійної субординації – священиків та пастирів. Рівноправність членів зібрання робить їх рівними і в плані релігійних доручень. Старійшини конгрегації, які слідкують за порядком в зібранні можуть призначатись і чоловіки і жінки.

«Товариство Друзів» відоме по всьому світу чіткою соціальною позицією. Переважна більшість квакерів тримаються пацифістських переконань, не клянуться у судових залах, і в пошані до інших людей не виокремлюють нікого з огляду на їх статус-кво. Квакери відомі своїми філантропічними поглядами, і тому закликають до взаємодопомоги кожному; працюють у різноманітних соціальних сферах гуманітарної допомоги. За свої принципові пацифістські погляди, квакери підлягали переслідуванням. Першою жертвою квакерських переслідувань стала англійська мучениця Мері Дайєр, яку привселюдно стратили через повішання 1 червня 1660 р.

На сьогодні кількість квакерів встановити важко. За деякими даними, кількість квакерів по всьому світу нараховує 360 тис. Найбільші спільноти розташовані в Британіїї, США, Німечинні, Кенії. Окремі послідовники «Друзів» є і в Україні, головним чином у центральній та південно-східній частинах.

Євген Распопов

The post Квакери. Релігійна Спілка Друзів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.