Така подія могла б пояснити періодичність масових вимирань, зокрема й катастрофу крейдово-палеогенового рубежу. Якщо Немезида існує, вона повинна бути надзвичайно тьмяним об’єктом  наприклад, червоним або коричневим карликом  малопомітним у видимому діапазоні, але потенційно виявним в інфрачервоному.

Наукова критика та суперечності

Гіпотеза Немезиди була піддана численній критиці як з боку астрономів, так і палеонтологів. По-перше, твердження про регулярність вимирань залишаються спірними. Багато дослідників ставлять під сумнів саму ідею циклічності глобальних екологічних катастроф, посилаючись на недостатню статистичну достовірність даних. По-друге, орбіта, яку мала б мати Немезида, була б надто вразливою до гравітаційного впливу зірок, що пролітають повз Сонячну систему. Навіть незначне гравітаційне збурення могло б зруйнувати стабільність такої орбіти за геологічно короткий час.

Ключовим доказом проти існування Немезиди стали дані інфрачервоних оглядів неба, таких як місії IRAS та WISE. Ці телескопи сканували все небо в інфрачервоному діапазоні, здатному виявляти тьмяні об’єкти, включно з потенційними карликами. Жодного об’єкта, що відповідав би параметрам Немезиди, виявлено не було.

Немезида, Нібіру та інші міфи

Гіпотеза про Немезиду часто згадується поруч із іншими спекулятивними теоріями, зокрема з так званою планетою Нібіру або Тихе  іншим гіпотетичним об’єктом, що нібито перебуває на околицях Сонячної системи. Як і у випадку з Немезидою, подальші дослідження не підтвердили існування таких тіл. У науковому середовищі такі гіпотези сприймаються критично, якщо не супроводжуються емпіричними доказами.

Наука проти спекуляцій

Попри привабливість гіпотези Немезиди як пояснення циклічних катастроф на Землі, наукове середовище вимагає чітких доказів, а не лише кореляційних припущень. Можливо, у майбутньому будуть виявлені інші чинники, що спричиняють масові вимирання, пов’язані з активністю Сонця, рухами Сонячної системи в галактиці або геологічними процесами на самій Землі.

На сьогодні немає надійних спостережень, які б підтверджували існування зірки-компаньйона Сонця. Гіпотеза про Немезиду залишається прикладом того, як цікаві наукові ідеї можуть з часом або еволюціонувати в напрямі точніших моделей, або бути відкинутими через брак емпіричних підтверджень.

Данило Ігнатенко

The post Немезида — гіпотетичний супутник Сонця first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Роль гравітації у формуванні планет

Гравітація — це фундаментальна сила, яка діє між усіма масивними об’єктами. Чим більша маса тіла, тим сильніше воно притягує до себе матеріали. Коли планета досягає певних розмірів (зазвичай більше 500–1000 км у діаметрі), її гравітація стає достатньо потужною, щоб перемогти міцність матеріалів, з яких вона складається.

Механізм вирівнювання форми

1. Гравітаційне стискання– маса планети діє на всі її частини, притягуючи їх до центру.
2. Гідростатична рівновага– під дією власної гравітації планета набуває форми, близької до сферичної, оскільки це мінімізує енергію системи.
3. Згладжування нерівностей– будь-які виступи або западини поступово “осідають” під дією гравітаційного тиску.

Чому малі тіла не круглі?

Комети, астероїди та інші дрібні об’єкти Сонячної системи (наприклад, комета 67P/Чурюмова—Герасименко) мають неправильну форму, оскільки їх гравітація занадто слабка, щоб подолати міцність їхніх матеріалів.

Приклад: комета 67P

• Маса:~10¹³ кг (у трильйон разів легша за Землю).
• Форма:нагадує “гумову качечку”.
• Швидкість відльоту:всього ~1 м/с – достатньо звичайного стрибка, щоб покинути поверхню.

Для порівняння, щоб подолати гравітацію Землі, потрібна швидкість 11 км/с (40 000 км/год), що пояснює, чому наша планета майже ідеально кругла.

Чи можуть існувати некруглі планети?

Теоретично можна уявити планету з незвичайною формою, наприклад кубічною. Однак такий об’єкт був би надзвичайно нестабільним через гравітаційні сили.

Гіпотетичний сценарій кубічної планети

1. Тверда поверхня– якби якимось чином скеляста основа зберегла кубічну форму.
2. Атмосфера та вода– зосередилися б у центрі кожної грані, утворюючи гігантські озера.
3. Рельєф– кути куба стали б велетенськими горами, непридатними для життя.

Проте в реальності гравітація неминуче перетворила б такий об’єкт на кулю протягом мільйонів років.

Кругла форма планет — це наслідок дії гравітації, яка прагне досягти найбільш енергетично вигідної конфігурації. Чим більше космічне тіло, тим сильніше воно “намагається” стати сферичним. Малі ж об’єкти, такі як астероїди, залишаються неправильної форми через недостатню масу. Це підтверджує фундаментальні закони фізики та пояснює, чому наш Всесвіт виглядає саме так.

Данило Ігнатенко

The post Чому планети круглі? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.