У січні 1949 року Мао сформулював жорсткі умови мирного врегулювання. Вони передбачали ліквідацію політичної системи націоналістів, радикальні соціально-економічні перетворення та створення нового уряду без участі «реакційних» сил. Фактично ці вимоги означали не компроміс, а капітуляцію Гоміндану. Тим часом військова ситуація стрімко погіршувалася для націоналістів. Уже 15 січня впав Тяньцзінь, що відкрило комуністам шлях до півночі країни. Невдовзі Пекін опинився під їхнім контролем, що мало не лише стратегічне, а й символічне значення.

Мирні переговори як стратегічна пауза

Спроба переговорів між сторонами навесні 1949 року стала радше тактичним кроком, ніж реальним шансом на мир. Делегації націоналістів і комуністів зустрілися в Пекіні, де комуністичну сторону представляв Чжоу Еньлай. Переговори швидко зайшли в глухий кут, оскільки ключові вимоги Мао — зокрема форсування річки Янцзи та ліквідація уряду — були неприйнятними для націоналістів. Поки тривали дипломатичні дискусії, комуністи активно перегруповували сили. Уже в квітні вони розпочали масштабний наступ. Падіння Нанкін 24 квітня стало переломним моментом, що означав фактичний крах центральної влади Гоміндану.

Блискавичний наступ комуністів

Після захоплення Нанкіна комуністичні війська розгорнули стрімкий наступ по всій території Китаю. У травні були взяті ключові міста: Ханькоу, Ціндао, а згодом і економічний центр — Шанхай. Це позбавило націоналістів як промислової бази, так і міжнародних торговельних зв’язків. Улітку та восени 1949 року падали один за одним важливі стратегічні пункти: Чанша, Фучжоу, Ланьчжоу. Військовий опір націоналістів дедалі більше дезорганізовувався, а частина військ переходила на бік комуністів. Внутрішня криза посилювалася політичною дезорієнтацією та втратою довіри серед населення.

Проголошення Китайської Народної Республіки

1 жовтня 1949 року в Пекіні Мао Цзедун урочисто проголосив створення Китайської Народної Республіки. Ця подія стала не лише завершенням громадянської війни, а й початком нової епохи в історії Китаю. Уже найближчими днями новий режим був визнаний Радянським Союзом та іншими країнами соціалістичного блоку.

Націоналістичний уряд тим часом продовжував відступ. Після втрати південних міст, включно з Гуанчжоу, його залишки перемістилися до Чунціна, а згодом — на острів Тайвань. У грудні 1949 року Чан Кайші остаточно залишив материк, що символізувало завершення боротьби за контроль над Китаєм.

Втеча на Тайвань і нова геополітична реальність

Перенесення уряду до Тайбей означало формування двох політичних центрів: комуністичного Китаю на материку та націоналістичного режиму на Тайвані. Вивезення ресурсів, включно із золотим запасом та військовими силами, дозволило Гоміндану зберегти контроль над островом і створити альтернативну китайську державність. Водночас на материку комуністи швидко консолідували владу. До кінця 1949 року практично весь Китай перебував під їхнім контролем, що закріпило результат війни.

Ціна перемоги

Перемога комуністів була здобута ціною величезних людських втрат. За офіційними даними, понад 1,5 мільйона бійців комуністичних сил загинули або були поранені. Втрати націоналістів були ще більшими: сотні тисяч загиблих і мільйони полонених або тих, хто перейшов на бік супротивника. Особливо трагічними стали наслідки для цивільного населення — близько 5 мільйонів загиблих унаслідок бойових дій, голоду та хвороб.

Данило Іганатенко

The post Крах націоналістів і утворення КНР у 1949 році first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Білль, якщо отримає схвалення як на Капітолійському пагорбі, так і у Білого дому, заборонить Пекіну відкривати нові консульства на американській землі до тих пір, поки Вашингтону не дозволять створити своє дипломатичне представництво в Лхасі, столиці Тибетського автономного району. Закон «зміцнить підтримку з боку США тибетського народу, який бореться за права людини, релігійну свободу і справжню автономію», – заявив член Палати представників Джеймс Макговерн, який вніс законопроект.

Документ також проголошує, що реінкарнація Далай-лами – це релігійне рішення, яке повинен приймати тибетський народ. А китайські чиновники, які втрутяться в процес пошуку і затвердження його спадкоємця, повинні бути покарані. Як зазначає газета Taiwan News, білль висунули депутати обох палат.

Традиційно спадкоємця знаходять послушники, керуючись знаками понад і своїми баченнями. Але в 2011 році МЗС Китаю заявив, що тільки уряд Пекіна може контролювати процедуру призначення Далай-лами. Ніякий інший кандидат не буде визнаний. Таким чином, проблема знайшла геополітичне звучання.

Далай-лама відмовився від поста глави уряду Тибету у вигнанні. Він більше не політичний лідер. І зараз, як і раніше, повторює, що зовсім не виступає за незалежність Тибету. Хоче, щоб цього краю надали справжню автономію. Проте в Пекіні продовжують називати його розкольником і сепаратистом.

Правозахисники і емігрантські організації тибетців в США спонукають конгресменів прийняти жорсткі закони і домогтися, щоб питання про придушення релігійних свобод перед Китаєм поставила адміністрація президента Дональда Трампа. Причому в Конгресі обговорюється не тільки тибетський білль, але й пропозиції накласти санкції на Пекін за переслідування мусульман в Сіньцзяні, за кроки, спрямовані на те, щоб урізати автономію Гонконгу.

Джерело: Газета Независимая

The post США хочуть перешкодити Китаю обрати наступного Далай-ламу first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.