Дитинство майбутнього філософа позначене втратами. До шести років він втратив батьків, діда та сестру, а вихованням займалась бабуся — графиня Рассел. Освіту він здобув удома, що сприяло ранньому розвитку інтелекту, але одночасно ізоляції від ровесників.

Освіта та формування світогляду

У 1890 році Рассел вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету. Тут він познайомився з середовищем, яке суттєво вплинуло на його інтелектуальну еволюцію, зокрема з товариством «Апостоли». Спочатку він спеціалізувався з математики, однак під впливом філософських дискусій перейшов до філософії.

Його перша вагома праця — «Есе про основи геометрії» — з’явилася в 1897 році. У цей час він відмовився від раннього ідеалізму та звернувся до аналітичних методів, які згодом стануть основою нового напряму в англомовній філософії.

Науковий розвиток і громадська діяльність

Рассел активно працював як філософ, логік та суспільний мислитель. Його захоплення строгими логічними структурами сформувалося під впливом німецьких математиків Карла Вейєрштрасса, Георга Кантора і Ріхарда Дедекінда, які заклали основи сучасної теорії множин. Ранні наукові прагнення Рассела привели його до логіцизму — ідеї, що математика може бути виведена з логіки.

Паралельно він займався політичною аналітикою. У 1896 році опублікував працю «Німецька соціал-демократія», де критично оцінив марксистські засади, підкреслюючи їхню нежиттєздатність у практичній політиці.

Особисте життя

Протягом життя Рассел був одружений чотири рази. Його приватні погляди, діяльність і публічні виступи часто викликали суперечки, роблячи його постаттю водночас популярною й суперечливою. Він активно виступав проти війни та за міжнародний мир, що здобуло йому широке визнання поза академічними колами.

Бертран Рассел помер 2 лютого 1970 року в Пенріндеудреті. За життя опублікував понад 70 книг і близько 2000 статей, вплинувши на розвиток логіки, епістемології та філософії математики. У 1950 році він отримав Нобелівську премію з літератури за внесок у гуманітарну думку.

Данило Ігнатенко

The post Біографія Бертрана Рассела first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Повернувшись до медичних студій, він несподівано став фінансово незалежним після смерті батька, що дозволило йому повністю присвятити себе науковим інтересам і дослідженням. Його ранні мандрівки включали експедиції річкою Ніл та мандрівку до Святої Землі. У 1850-х роках Гальтон провів важливу експедицію в південно-західну Африку, де намагався дістатися до озера Нгамі. Незважаючи на труднощі та небезпеки, він здобув значну географічну інформацію, що принесло йому членство в Королівському географічному товаристві (1853) та Королівському товаристві (1856).

Гальтон був автором 9 книг та близько 200 наукових статей. Його праці стосувалися широкого спектра тем: від розробки методу ідентифікації за відбитками пальців до статистичного аналізу, метеорології, спадковості, психометрії, дослідження близнюків та методів подорожей у важкодоступних регіонах. Він став одним із перших науковців, які систематично використовували кількісні методи для оцінки людських характеристик.

У 1869 році Гальтон опублікував свою головну працю — «Спадковий геній», в якій стверджував, що інтелектуальні здібності мають спадковий характер. Саме тут він уперше використав слово «геній» у сучасному науковому сенсі — як вроджений високий рівень здібностей. Його головний аргумент полягав у тому, що психічні риси, такі як інтелект, передаються спадково не меншою мірою, ніж фізичні. Дарвін, який прочитав цю книгу, визнав, що вона вплинула на його уявлення про роль спадковості в еволюції людини. Надалі Гальтон неодноразово згадувався в «Походженні людини» Дарвіна (1871), хоча в «Походженні видів» (1859) його ім’я ще не згадувалося.

У 1883 році Гальтон опублікував книгу «Дослідження людських здібностей», яка об’єднала близько 40 статей, що стали підсумком його спостережень і висновків у сфері антропометрії, психології та соціальної статистики. У цій книзі він описав свої експерименти зі спостереження за реакціями, сприйняттям, вагою тіла, довжиною руки, пам’яттю та іншими показниками, які могли дати змогу виміряти інтелектуальні відмінності між людьми.

Фундаментальною частиною його наукової спадщини стала євгеніка — термін, який він сам ввів, щоб позначити науку про поліпшення спадкових якостей людства шляхом селекції. Гальтон був переконаний, що, якщо людство керується селекцією у виведенні тварин і рослин, то цілком логічно було б використати ті ж принципи до власного виду. Він стверджував, що покращення людського роду можливе через стимулювання до розмноження тих, хто має найкращі генетичні якості, і стримування цього серед тих, хто має менш сприятливі ознаки. Його підхід викликав жваві дискусії як серед науковців, так і в суспільстві.

Гальтон був посвячений у лицарі у 1909 році, що стало визнанням його наукових досягнень. У своєму заповіті він передбачив заснування кафедри євгеніки в Лондонському університеті, що дало поштовх до подальшого розвитку цієї спірної, але впливової дисципліни. Помер Френсіс Гальтон 17 січня 1911 року в Грейшотт-Хаусі, Хаслемір, графство Суррей.

Данило Ігнатенко

The post Френсіс Гальтон — основоположник євгеніки first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Як повідомляє інформаційне агентство «Christian Today», приватна поховальна церемонія відбудеться 31 березня 2018 року у капеланській церкві св. Марії при університету Кембриджу. Як зазначає «Christian Today», діти Стівена Хокінга Роберт і Тім Хокінги забажали провести церемоніальний обряд у Кембриджі, оскільки вчений жив і працював у ньому 50 років і полюбляв це місто.

Життєвий і творчий шлях спадщини Хокінга став авторитетним і прикладом для наслідування як для релігійних так і для нерелігійних осіб. Це пояснюватиме специфіку служби, яка звершуватиметься за традиційним англіканським літургійним обрядом, і в той же час міститиме в собі деяку інклюзивність, оскільки відображатиме найширший спектр його світоглядного умонастрою.

За словами настоятеля абатства у Вестмінстері, місце для поховання цілковито підходить видатному фізику і жодним чином не повинно ставати об’єктом дискусії.

За словами англіканського клірика, життєвий складний і насичений шлях Стівена Хокінга демонструє пошук шляхів порозумінь і співпраці між науковим світоглядом та релігією. Незважаючи на здавалося б, усю сукупну складність визначити точні координати прогресивного наукового чинника і релігійної консервації традиційних устоїв суспільства,  обидва фактори «спільно відшукують відповіді на великі запитання щодо таємниці Всесвіту». В цьому сенсі життя Стівена Хокінга поставало саме таким пошуком і тому питання атеїстичного світогляду Хокінга залишається великою загадкою вченого.

Нагадаємо, що Стівен Хокінг спочиватиме у Вестмінстерському абатстві поруч з найвідомішими особистостями Англії, зокрема Ісааком Ньютоном, Чарльзом Дарівним, Ернестом Резерфордом та Джоном Томпсоном.

The post Церемонія поховання Стівена Хокінга відбудеться у Вестмінстерському Абатстві first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.