Хоча офіційно війна розпочалася 3 грудня 1971 року, її передумови формувалися протягом багатьох місяців. У цей час у Східному Пакистані тривала масштабна визвольна боротьба бенгальського населення проти центральної влади Пакистану. Індія активно підтримувала бенгальський рух опору, надаючи навчання, озброєння та матеріальну допомогу партизанським формуванням Мукті Бахіні. Така підтримка дедалі більше загострювала відносини між Нью-Делі та Ісламабадом.

Операція «Чингіз Хан» і початок відкритої війни

Безпосереднім приводом до війни стала військова операція Пакистану під кодовою назвою «Чингіз Хан». Увечері 3 грудня 1971 року пакистанські військово-повітряні сили завдали серії ударів по індійських авіабазах на північному заході країни.

Керівництво Пакистану пояснювало свої дії необхідністю відповісти на зростаюче втручання Індії у внутрішні справи держави та її підтримку бенгальських повстанців. На думку Ісламабада, авіаудари мали стати превентивним кроком для послаблення військового потенціалу противника.

Натомість уряд прем’єр-міністра Індіри Ганді розцінив ці удари як неспровоковану агресію та офіційний акт війни. Уже того ж дня Індія оголосила війну Пакистану, розпочавши широкомасштабну військову операцію на кількох фронтах.

Тристоронній наступ Індії

Після оголошення війни індійські збройні сили реалізували масштабний план наступу, який передбачав одночасне використання сухопутних військ, авіації та флоту. Така стратегія дозволила Індії швидко отримати перевагу над пакистанськими силами.

На західному фронті запеклі бої точилися у прикордонних районах Джамму і Кашміру, Раджастану та Пенджабу. Пакистанські та індійські війська намагалися стримати просування одна одної, проте вирішальні події розгорталися не на заході, а у Східному Пакистані.

Індійські військово-повітряні сили здійснили серію інтенсивних нальотів на стратегічні об’єкти Пакистану, включаючи Лахор і Карачі. Водночас індійська авіація активно підтримувала наземний наступ у східному секторі конфлікту.

Особливе значення мала боротьба за контроль над повітряним простором. За оцінками американської розвідки, Індія змогла досягти майже повного панування в повітрі над Східним Пакистаном. Це суттєво обмежило можливості пакистанської армії маневрувати, отримувати підкріплення та вести ефективні оборонні дії.

Наступ у Східному Пакистані

Основний удар індійських військ був спрямований на Східний Пакистан, який географічно був відокремлений від Західного Пакистану більш ніж тисячею кілометрів індійської території. Таке розташування створювало серйозні труднощі для забезпечення пакистанського гарнізону.

Індійська армія розпочала стрімке просування одразу з кількох напрямків. Її дії координувалися з підрозділами Мукті Бахіні, які вже протягом багатьох місяців вели партизанську війну проти пакистанських військ.

Поєднання зовнішнього наступу та внутрішнього опору виявилося надзвичайно ефективним. За короткий час індійські сили захопили низку важливих міст і транспортних вузлів Східного Пакистану. Пакистанські підрозділи поступово втрачали контроль над територією та змушені були відступати до великих центрів оборони.

Постійні атаки партизанів, руйнування комунікацій та перевага Індії в повітрі значно послабили боєздатність пакистанської армії. У результаті її можливості для організованого спротиву стрімко скорочувалися.

Морська блокада та боротьба за комунікації

Важливу роль у перебігу війни відіграли Військово-морські сили Індії. Індійський флот прагнув ізолювати як Східний, так і Західний Пакистан від зовнішніх поставок озброєння, пального та військових ресурсів. У ході операцій в Аравійському морі індійські кораблі здійснили низку атак на пакистанські військово-морські об’єкти та торговельні судна. Морська блокада значно ускладнила забезпечення пакистанських військ і ще більше посилила стратегічну перевагу Індії.

Особливо критичним це стало для гарнізону у Східному Пакистані, який фактично опинився відрізаним від основних сил держави.

Падіння Дакки

Успіхи індійської армії на землі були настільки швидкими, що вже через кілька днів після початку війни пакистанські війська виявилися оточеними в багатьох районах Східного Пакистану.

Ключовою метою наступу стала Дакка — політичний, адміністративний та військовий центр регіону. Поступово індійські війська разом із загонами Мукті Бахіні наблизилися до столиці, позбавивши пакистанський гарнізон можливостей для ефективної оборони.

Захоплення Дакки стало вирішальним моментом війни. До середини грудня ситуація для Пакистану стала безнадійною. Військове керівництво усвідомило, що продовження бойових дій призведе лише до нових втрат без будь-яких шансів на перемогу.

Капітуляція Пакистану та завершення війни

16 грудня 1971 року пакистанські війська у Східному Пакистані офіційно капітулювали. Ця подія стала однією з найбільших військових поразок в історії сучасного Пакистану. У полон потрапили десятки тисяч військовослужбовців, що зробило капітуляцію однією з наймасштабніших після завершення Друга світова війна.

Наступного дня президент Пакистану Ях’я Хан погодився на припинення вогню на західному фронті. Таким чином бойові дії завершилися, а війна фактично закінчилася перемогою Індії та бенгальського визвольного руху.

Данило Ігнатенко  

The post Індійсько-пакистанська війна 1971 року: наступ Індії, падіння Дакки та капітуляція Пакистану first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.