Прихід до влади

У першій половині VIII століття до н. е. Ассирія втратила свою могутність, якою володіла раніше. Після смерті Адад-нірарі III (810–783 рр. до н. е.) у регіоні зміцнився Урарту, який контролював ключові торговельні шляхи до Середземномор’я та Іранського плато. Частина ассирійських провінцій відмовилася від сплати данини, а центральна влада ослабла.

У 745 році до н. е. у державі спалахнуло повстання проти царя Ашшур-нірарі V. Губернатор Калаху очолив заколот і зайняв трон, узявши ім’я Тіглатпаласар. Це було символічним відсиланням до славетного Тіглатпаласара I, що правив у XII столітті до н. е. Новий володар вирізнявся енергійністю та стратегічним мисленням, що дозволило йому швидко стабілізувати державу.

Адміністративні та військові реформи

Тіглатпаласар III провів масштабні реформи, які зміцнили централізовану владу. Він поділив великі провінції на менші адміністративні одиниці, щоб зменшити ризик їхньої незалежності. До 738 року до н. е. існувало вже близько 80 провінцій, керівники яких звітували безпосередньо перед царем. Вони відповідали за податки, військові запаси та мобілізацію військ.

Особливе значення мала реформа армії. Вона перетворилася з непостійної ополчення на професійну силу. Була створена система розвідки, що спиралася на мережу перевалочних пунктів, які передавали донесення безпосередньо до царя. Така організація забезпечила ефективне управління великими територіями та швидке реагування на зовнішні загрози.

Військові кампанії та завоювання

Зміцнивши внутрішній контроль, Тіглатпаласар III розпочав масштабні завоювання. Його перші походи були спрямовані на схід проти племен Замуа та мідійців, а також проти арамейських племен на північний схід від Вавилонії. Для стабілізації прикордонних земель він застосовував політику масового переселення, переселяючи тисячі людей у стратегічно важливі регіони.

Найбільші успіхи Тіглатпаласара пов’язані з його кампаніями проти Урарту та держав Західної Азії. У 743 році до н. е. він переміг урартійського царя Сардурі II та його союзників. Облога міста Арпад тривала три роки й завершилася у 741 році до н. е. перемогою Ассирії. Ця кампанія забезпечила ассирійцям контроль над Сирією та зупинила просування племен із півночі.

У наступні роки ассирійська армія просувалася до Середземномор’я, змушуючи Дамаск, Тир, Кілікію та інші держави визнавати зверхність Ассирії та сплачувати данину. У 734 році до н. е. кордон із Єгиптом був перекритий, що зміцнило вплив Ассирії на Фінікію та Палестину. Юдея на чолі з Ахазом, а також Аммон, Моав і Едом стали васалами. Ізраїльське царство було підкорене після загибелі царя Пеках і посадження на трон проассирійського правителя Осеї. Галілея увійшла до складу ассирійської провінційної системи.

Відносини з Вавилонією

Важливим етапом політики Тіглатпаласара III стало втручання у справи Вавилонії. У 734 році владу у Вавилоні захопив халдейський вождь Укін-зер. Ассирійський цар використав дипломатію та військову силу, щоб нейтралізувати його вплив. У 729–728 роках до н. е. він особисто зайняв вавилонський трон, прийнявши ім’я Пулу. Цей крок символізував остаточне підкорення Вавилонії Ассирії, що стало визначальною віхою у становленні нової імперії.

Смерть Тіглатпаласара III у 727 році до н. е. не зупинила процесу, який він започаткував. Його реформи створили основу для новоассирійської імперії — найпотужнішої держави Давнього Сходу VIII–VII століть до н. е. Саме він перетворив Ассирію з ослабленої держави на військово-бюрократичну імперію, яка контролювала величезні території від Ірану до Середземного моря.

Його політика переселення, сувора адміністративна система та професійна армія стали моделлю для подальшого розвитку держави. Водночас жорстокі методи управління та агресивні війни залишили суперечливу спадщину, яка закріпила за Ассирією репутацію однієї з найстрашніших імперій давнини.

Данило Ігнатенко

The post Тіглатпаласар III: реформатор та завойовник Ассирії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Географічні та фізичні особливості

Мертве море знаходиться на межі двох тектонічних плит, що робить його частиною великого грабену — розлому земної кори. Воно розташоване між пагорбами Юдеї на заході та Трансйорданським плато на сході. До початку активного використання водних ресурсів у середині XX століття озеро мало довжину близько 80 км, ширину до 18 км і площу поверхні приблизно 1020 км². Глибина північного басейну сягала 400 метрів, тоді як південний басейн був значно мілкішим.

Півострів Аль-Лісан, який розділяє озеро на дві частини, став символом змін, що відбуваються в регіоні. У минулому він розділяв озеро на північний і південний басейни, але через падіння рівня води південна частина перетворилася на мережу штучних басейнів для видобутку солі. Наразі лише північний басейн залишається природним водоймищем.

Мертве море має багату геологічну історію, яка сягає мільйонів років. У юрський та крейдяний періоди територія сучасної Сирії та Палестини була покрита Середземним морем. Під час міоцену, близько 23 мільйонів років тому, зіткнення Аравійської та Євразійської плит призвело до утворення Трансйорданського нагір’я та розломів, які сформували грабен Мертвого моря. У плейстоцені озеро досягало значно більших розмірів, ніж зараз, і було частиною великого внутрішнього моря.

Сучасний вигляд Мертвого моря сформувався внаслідок інтенсивного випаровування води, яке перевищує кількість опадів. Це призвело до накопичення товстих шарів солі, гіпсу та інших мінералів на дні озера. За останні 10 000 років озеро значно скоротилося, оголивши відкладення товщиною від 1,6 до 6,4 км.

Екологічні проблеми

Однією з найбільш серйозних проблем Мертвого моря є стрімке зниження рівня води. З 1960-х років Ізраїль та Йорданія почали активно використовувати воду річки Йордан для сільського господарства та промисловості. Це призвело до того, що об’єм води, яка надходить до озера, значно скоротився. До середини 2010-х років рівень води впав більш ніж на 30 метрів порівняно з серединою XX століття, і цей процес продовжується зі швидкістю приблизно 1 метр на рік.

Падіння рівня води має низку наслідків. Наприклад, утворилися тисячі карстових воронок, особливо на західному узбережжі. Ці воронки виникають через розчинення підземних соляних пластів, що призводить до обвалення поверхні. Крім того, зменшення об’єму води впливає на місцевий клімат та екосистеми.

Туризм та економічне значення

Мертве море відоме своїми лікувальними властивостями. Вода озера містить високу концентрацію мінералів, таких як магній, кальцій та бром, які мають корисний вплив на здоров’я. Це робить регіон популярним місцем для лікування та відпочинку. Крім того, мінерали Мертвого моря використовуються у косметичній та хімічній промисловості.

Однак екологічні проблеми становлять загрозу для туристичної привабливості регіону. Зниження рівня води та утворення воронок ускладнюють доступ до берега, а також збільшують ризик для інфраструктури.

Данило Ігнатенко

The post Мертве море: унікальна природна пам’ятка та екологічні виклики сучасності first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Яків народився разом із своїм братом-близнюком Ісавом, ставши другим сином Ісаака та Ревеки. Від самого початку їхнє народження супроводжувалося пророцтвом: Бог відкрив Ревеці, що два народи походять від неї, і що старший служитиме молодшому (Буття 25:23). Це пророцтво стало основою для подальших подій, які визначили долю обох братів.

Ісав, старший брат, був мисливцем і чоловіком пустелі, тоді як Яків, молодший, але хитромудрий, віддавав перевагу спокійному життю скотаря. Їхні стосунки були напруженими через конфлікт навколо права первородства. Яків, скориставшись моментом слабкості Ісава, виміняв у нього первородство за миску чечевиці (Буття 25:29–34). Пізніше, за допомогою матері Ревеки, Яків отримав благословення батька, призначене для Ісава, що призвело до ворожнечі між братами та втечі Якова до Харану.

Подорож до Харану та божественне одкровення

Під час своєї подорожі до Харану, місця, де мешкали його родичі, Яків отримав видіння, яке стало поворотним моментом у його житті. Уві сні він побачив сходи, що сягали неба, і ангелів, які сходили та сходили по них. Бог пообіцяв Якову землю, на якій він лежав, і численне потомство, яке стане благословенням для всіх народів (Буття 28:10–15). Це видіння підтвердило божественну обітницю, дану Аврааму та Ісааку, і стало підґрунтям для майбутнього Ізраїлю.

Місце цього видіння Яків назвав Бет-Ел, що означає “Дім Бога”. Ця подія підкреслює важливість Якова як посередника між Богом і народом, який мав народитися.

Життя в Харані та сімейні стосунки

У Харані Яків зустрів свою майбутню дружину Рахіль, дочку Лавана, свого дядька. Однак Лаван обманув Якова, підмінивши на весіллі Рахіль її старшою сестрою Лією. Ця подія стала початком складних сімейних стосунків, які включали два шлюби, служіння Лавану протягом 14 років і народження 12 синів, які стали засновниками колін Ізраїлю.

Діти Якова народилися від двох дружин – Лії та Рахілі – та двох служниць – Зілпи та Білги. Лія народила шістьох синів: Рувима, Симеона, Левія, Юду, Іссахара та Завулона, а також дочку Діну. Рахіль народила двох синів – Йосипа та Веніаміна. Служниці Зілпа та Білга народили Ґада, Асира, Дана та Нефталима. Ці дванадцять синів стали основою для поділу ізраїльського народу на коліна.

Повернення до Ханаану та боротьба з Богом

Після багаторічного перебування в Харані Яків вирішив повернутися до Ханаану. На шляху додому він пережив таємничу зустріч із божественною істотою, з якою боровся до світанку. Ця боротьба символізувала внутрішній конфлікт Якова та його прагнення отримати благословення. Після цієї зустрічі Яков отримав нове ім’я – Ізраїль, що означає “той, хто боровся з Богом” (Буття 32:28). Це ім’я стало символом нового етапу в його житті та житті його нащадків.

Повернувшись до Ханаану, Яків примирився з Ісавом, що підкреслило важливість прощення та відновлення стосунків.

Останні роки життя Якова були тісно пов’язані з історією його сина Йосипа, який став важливою фігурою в Єгипті. Через голод Яків і його сини переселилися до Єгипту, де возз’єдналися з Йосипом. Там Яків прожив останні 17 років свого життя, померши у віці 147 років. Його тіло було перевезене до Ханаану та поховане в родинній гробниці в Хевроні.

Данило Ігнатенко

The post Яків: життя та спадщина єврейського патріарха first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Втрата первородства

Однією з найвідоміших подій у житті Ісава є втрата ним права первородства. Повернувшись одного разу з полювання виснаженим і голодним, Ісав попросив у Якова їжі. Яків, скориставшись ситуацією, запропонував брату червону юшку (суп) в обмін на його первородство. Ісав, не надавши належної ваги цьому праву, погодився. Цей епізод підкреслює легковажність Ісава та його нездатність оцінити духовну цінність первородства, що стало причиною його майбутніх втрат.

Втрата батьківського благословення

Коли Ісаак, батько Ісава та Якова, був на межі смерті, він вирішив благословити старшого сина. Однак Ревека, яка віддавала перевагу Якову, допомогла молодшому синові обманом отримати благословення, призначене для Ісава. Ця подія ще більше поглибила конфлікт між братами. Ісав, сповнений гніву, вирішив помститися Якову, що змусило останнього втекти з дому.

Примирення братів

Через двадцять років Яків повернувся до рідних земель, побоюючись зустрічі з Ісавом. Однак, на їхню зустріч Ісав прийшов не з гнівом, а з прощенням. Він обійняв брата, продемонструвавши, що їхній конфлікт залишився в минулому. Цей акт примирення символізує можливість відновлення стосунків навіть після глибоких розбіжностей.

Ісав як предок едомлян

У єврейській традиції Ісав вважається прабатьком едомлян, народу, який населяв землі Едому. Його історія часто інтерпретується як символічне пояснення стосунків між Ізраїлем та Едомом. Наприклад, під час об’єднаної монархії Ізраїль домінував над Едомом, хоча останній був старшим за віком. Це пояснюється через призму біблійного наративу, де духовна зрілість та вірність Богу мають більше значення, ніж фізичний пріоритет.

Символіка та значення Ісава

Ісав є фігурою, яка символізує не лише конкретного персонажа, але й певні аспекти людської природи. Його легковажність, пристрасть до миттєвих задоволень та нездатність оцінити духовні цінності роблять його прикладом того, як матеріальні блага можуть затьмарити більш важливі речі. У той же час його здатність до прощення демонструє, що навіть у конфліктних ситуаціях можливе примирення.

Данило Ігнатенко

The post Ісав у Біблії: історія, значення та символіка старшого сина Ісаака в єврейській традиції first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

На початку IX століття до н. е. Ізраїльське царство перебувало під правлінням династії Омрі, яка активно встановлювала союзницькі відносини з фінікійськими містами. Цар Ахав, син Омрі, одружився з Єзавель, дочкою царя Тіру Етбаала. Цей шлюб мав політичне значення, але також привніс до Ізраїлю вплив фінікійської релігії. Єзавель, яка була ревною прихильницею культу Ваала, сприяла будівництву храмів і введенню язичницьких ритуалів у Самарії, столиці царства. Це призвело до поступового змішання віри в Яхве з ханаанськими культами, що загрожувало монотеїстичній основі ізраїльської релігії.

Місія Іллі: боротьба за монотеїзм

Ілля вперше згадується в Біблії як пророк, який оголошує посуху в покарання за відступництво ізраїльтян. Ця подія стала початком його конфронтації з Ахавом та Єзавель. Найвідомішим епізодом його діяльності є змагання на горі Кармель, де Ілля викликав 450 пророків Ваала на сутичку, щоб довести, хто є справжнім Богом. Після марних спроб пророків Ваала розпалити вогонь на жертовнику, Ілля звертається до Яхве, і вогонь з неба спалює його жертву. Це диво переконує народ у могутності Яхве, і вони знищують пророків Ваала.

Ця подія мала не лише релігійне, але й політичне значення. Вона підкреслила, що Яхве — єдиний Бог, який має владу над природою та долями людей. Ілля своїми діями відновив авторитет монотеїзму, що стало важливим кроком у розвитку єврейської релігійної думки.

Ілля не лише боровся з язичництвом, але й сформулював ключові принципи монотеїзму. Його слова: «Якщо Яхве — Бог, іди за ним, а якщо Ваал, то йди за ним» — стали визначальними для розуміння винятковості Бога Ізраїля. Ілля підкреслив, що немає іншої реальності, окрім Яхве, і жодне інше божество не може претендувати на божественність.

Одним із найглибших моментів у житті Іллі стало його паломництво до гори Хорив (Синай), де він пережив одкровення. Бог не проявив Себе в бурі, землетрусі чи вогні, але в «тихому, ніжному голосі». Це підкреслило трансцендентність Бога, Його духовну природу та необхідність віри, заснованої на розумі та моралі, а не на екстатичних ритуалах.

Данило Ігнатенко

The post Пророк Ілля у Старому Завіті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

З точки зору кашруту пояснюється, що м’ясна продукція зі свинини є забороненою для вжитку згідно з ТАНАХом, однак її штучно клонований зразок у лабораторних умовах вважатиметься кошерним і гідним для споживанням навіть з молочною продукцією.

Під час роботи конференції «Наука і галаха», що відбулась у Єрусалимі  21 березня 2018 року, доктор Черлоу підкреслив, що в завдання сучасного равинату у богословському сенсі – переглянути проблему кошерності клонованого м’яса. Равин наполягає на тому, що в період процесу клонування, отриманий біохімічний клітинний компонент втрачає свою першопочатковість. Саме ці причини, як вважається, не дозволяють вважати такий готовий продукт некошерним.  До того ж, як зазначає інформаційний портал університету Бар-Ілану в Єрусалимі, вчений торкнувся також і утилітітарно-прагматичного чинника даного питання, виокремивши її соціоекологічний аспект. Так, визнання кошерності біосинтетичного продукту здійснить вагомий внесок у боротьбі з голодом, попередить можливості подальшого забруднення навколишнього середовища, а також знизить ступінь ризику виникнення різноманітних хвороб пов’язаних із вживанням шкідливої їжі.

У підсумку, равин наголосив, що розв’язання нових підходів до розуміння кашруту допоможе вирішити проблему з імунною системою людства, оскільки споживання некошерних продуктів провокує численні соматичні хвороби. На думку Юваля Черлоу, запропоноване бачення є необхідністю для підтримки розвитку соціоекосистеми і стосується усього людства, і не лише іудеїв, зауважує в повідомленні «Інтерфакс. Релігія».

The post Іудейський вчений пояснив, чому клоноване м’ясо є кошерним для споживання first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Єрусалимська влада в Ізраїлі в обличчі Барката переглянула процедуру взаємовідносин з релігійними меншинами Ізраїлю і наразі прийняла стійке рішення призупинити механізм стягнення муніципального оподаткування з церков Єрусалиму. В офіційний канцелярії Беньяміна Нетаньяху, прем’єр-міністра Ізраїлю проінформували щодо стійкості прийняття рішення з питання церковної нерухомості.  Як зазначає з цього приводу інформаційне агентство «РИА Новости», для досягнення вищезазначеної мети, планується створити спеціальну комісію з врегулювання конфліктної ситуації.

Ізраїльська влада вирішила призупинити процедуру стягнення муніципального податку з нерухомості церков в Єрусалимі і сформувала спеціальну комісію за участю всіх зацікавлених сторін для врегулювання питання, який вилився в закриття Храму Гробу Господнього, повідомила канцелярія прем’єр-міністра країни.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху сформував робочу групу разом з представниками міністерства фінансів, закордонних та внутрішніх справ на чолі з Цахи Ханегбі. Контактна група ставить на меті провести переговори з представниками християнських церков для нормалізації державно-церковних стосунків. Для цього Єрусалимський муніципалітет призупиняє процедуру збору податків.

Як повідомляє інформаційний ресурс «InVictory», в офісі єрусалимської мерії підрахували, що загальна заборгованість церков передміським бюджетом перевищує 186 мільйонів доларів. Християнські конфесії в свою чергу  відмовилися підкорятися фінансовим запровадженням муніципалітету, сприйнявши такі рішення як замах на історичні права і привілеї, якими християнська церква користувалась постійно.

Ізраїль в ході обговорення робочої групи створеної Нетаньяху мав нагоду обговорити дискутивне питання  щодо призупинення ухвалення законопроекту про націоналізацію земельних ділянок в Єрусалимі, які грецька патріархія в середині XX століття здала в багаторічну оренду і напередодні закінчення терміну дії договорів поступилася новим власникам разом з побудованими там житловими кварталами.

У канцелярії прем’єр-міністра підкреслена роль конфесійної взаємодопомоги та толерантних взаємостосунків. У державно-конфесійних взаємовідносинах, Ізраїль демонстрував модель соціальної взаємодії, в якій усі релігійні системи з легкістю мають здатність до співіснування.

The post У Єрусалимі вирішать проблему оподаткування християнських церков first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Так  1 січня 2018  року  із сектору Газа  в  сторону  держави – Ізраїль була випущена  ракета  ,  усе це зафіксовано  місцевими  ізраїльськими  військовими.  Представником армії оборони  Ізраїля  в соцмережі  Твіттер  було оповіщено  про прикрий інцидент,  в результаті  якого   не  поступало жодних свідчень  стосовно чисельності жертв.

Приводом  таких  часткових  обстрілів  з території  Газа  стало рішення  американського президента Дональда Трампа щодо  визнання  того, що  Єрусалим є столицею Ізраїля.  Власне  політичне рішення США  спровокувало  подібні  дії  зі сторони  ісламського руху ХАМАС, на  який нібито  Ізраїль    поклав всю   відповідальність.

Ізраїльські  владні  структури  вимагають від керівників  ХАМАСУ і зобов’язують політичні фракції Палестини  дотримуватися  режиму  припинення вогню.

Джерело: AIF.RU

The post Війна між Ізраїлем та Палестиною first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.