Давня Греція та Рим

У Стародавній Греції смертна кара була закріплена в законах Дракона в VII столітті до н. е. і застосовувалася за вбивства, державну зраду, підпали та зґвалтування. Проте філософ Платон вважав, що смертна кара повинна застосовуватися лише до тих, хто є невиправними злочинцями. У Римі смертна кара також використовувалася для широкого спектра злочинів, хоча римські громадяни мали певні пільги під час республіканського періоду.

Релігійні основи

Смертна кара була санкціонована більшістю основних релігій світу. Юдаїзм та християнство, зокрема, виправдовували її застосування, посилаючись на біблійні уривки, такі як «Кожен, хто проллє кров людську, проллється кров його» (Буття 9:6). Проте вона також призначалася за злочини, які не були пов’язані зі смертю, наприклад, подружню зраду чи богохульство.

Давній правовий принцип «око за око», спочатку з’явився в Кодексі Хаммурапі, і він застосовувався у деяких суспільствах для запобігання непропорційному застосуванню смертної кари.

Середньовіччя та Новий час

Протягом Середньовіччя та до 19 століття в багатьох суспільствах застосовувалися жорстокі форми смертної кари. Наприклад, у Стародавньому Римі злочинців скинули з Тарпейської скелі, а в Китаї використовували катування, такі як розпилювання чи здирання шкіри з живих людей. У Європі страти часто виконувалися публічно і були розглянуті як спосіб підтримки соціального порядку.

У Англії, зокрема, протягом XVII-XVIII століть, смертна кара була запроваджена за численні злочини, проте на практиці вона застосовувалася не так часто, як передбачалося. Багато злочинців уникали смерті через помилування або завдяки юридичним ухвалам.

Сучасні підходи та дебати

У 20 столітті багато країн почали переглядати свої погляди на смертну кару. Сучасні методи виконання смертної кари, такі як смертельна ін’єкція, з’явилися як спроба зробити процес менш жорстоким. Однак жорстокі форми покарання, такі як відрубування голови або побиття камінням, все ще існують у деяких країнах. Дебати по цьому питанню тривають і сьогодні, із сильними аргументами з обох боків. Прихильники стверджують, що вона є необхідною для забезпечення справедливості та стримування злочинності, тоді як противники вказують на етичні питання та ризик помилок у судочинстві.

Данило Ігнатенко

The post Смертна кара: історичні міркування first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Країни, що застосовують смертну кару

На сьогоднішній день більше 30 країн світу визнають ввезення та зберігання з метою продажу певних наркотиків кримінальним злочином, за який передбачена смертна кара. До таких країн належать Іран, Сінгапур, Малайзія та Філіппіни. У цих країнах діє обов’язковий смертний вирок за зберігання відносно невеликої кількості незаконних наркотиків. Наприклад, у Сінгапурі, який має найвищий рівень страт на душу населення серед усіх країн, приблизно три чверті страчених у 2000 році були засуджені за злочини, пов’язані з наркотиками.

Також близько 20 країн запроваджують смертну кару за різні економічні злочини, включаючи хабарництво та корупцію державних службовців, розкрадання державних коштів, валютні спекуляції та крадіжки великих сум грошей. Сексуальні злочини різного роду караються смертною карою приблизно у двох десятках країн, включаючи більшість ісламських держав.

 Китай та інші країни

Китай залишається однією з країн, де смертна кара застосовується найчастіше. На початку 21-го століття в країні було зареєстровано понад 50 злочинів, які каралися смертною карою. Хоча точна статистика щодо кількості страт у Китаї є недоступною, вважається, що щорічно страчували близько 1000 осіб до першого десятиліття 21 століття, коли оцінки кількості смертей різко впали.

Деякі країни, включаючи Білорусь, Конго (Кіншаса), Іран, Йорданію, Нігерію, Саудівську Аравію, Сінгапур, Тайвань, В’єтнам та Ємен, регулярно застосовують смертну кару. Японія та Індія також зберегли смертну кару та час від часу виконують страти.

Смертна кара в Сполучених Штатах

У Сполучених Штатах приблизно 50 відсотків штатів і федеральний уряд офіційно зберегли смертну кару. Проте, приблизно дві третини всіх страт з 1976 року відбулися лише в шести штатах: Техасі, Вірджинії, Флориді, Міссурі, Луїзіані та Оклахомі.

З кінця 1990-х років у США розпочалися серйозні дебати щодо правомірності застосування смертної кари до психічно неповносправних осіб. У 2002 та 2005 роках Верховний суд США постановив, що страта психічно неповносправних і тих, хто не досяг 18 років, є неконституційною. У 2014 році було постановлено, що штати не можуть визначати розумові розлади лише на основі оцінки IQ.

Мораторії та скасування смертної кари

У зв’язку з численними випадками, коли засуджених до смертної кари звільняли на основі нових доказів, зокрема ДНК-тестування, деякі штати США почали розглядати мораторій на смертну кару. У 2000 році губернатор Іллінойсу Джордж Райан наказав ввести такий мораторій. Згодом кілька штатів скасували смертну кару, включаючи Нью-Джерсі (2007), Іллінойс (2011), Коннектикут (2012), Вашингтон (2018) та Вірджинію (2021). Інші штати, такі як Орегон, Пенсільванія та Каліфорнія, запровадили мораторії на виконання смертних вироків.

Висновок

Незважаючи на зростання кількості країн, які відмовляються від смертної кари, вона залишається поширеною формою покарання у багатьох державах світу. Суспільні та політичні дебати щодо доцільності та етичності цього виду покарання тривають, а його майбутнє залежить від численних факторів, включаючи зміни в законодавстві та міжнародному праві.

Данило Ігнатенко

The post Смертна кара на початку 21 століття first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.