Створення книги та її переклад

Згідно з віруваннями мормонів, історія та вчення, викладені в Книзі, були спочатку записані на золотих пластинах пророком Мормоном. Після його смерті син Мормона, Мороній, доповнив записи та закопав пластини в землю, де вони пролежали близько 1400 років. Сам Мороній, з’явившись Джозефу Сміту як ангел, передав йому пластини і наставляв перекладати символи за допомогою спеціального каміння. Сміт наголошував, що він не є автором книги, а лише перекладачем під божественним керівництвом. Переклад Книги був завершений менш ніж за 90 днів, і вже у березні 1830 року твір вийшов друком як 588-сторінковий том.

Структура та зміст

Книга Мормона за своєю довжиною і складністю нагадує Біблію та поділена на кілька окремих книг, названих на честь пророків. Основний сюжет зосереджений на історії групи євреїв, які близько 600 року до н.е. мігрували з Єрусалима до Америки. Їхні нащадки згодом розділилися на дві групи:

Ламанійці — втратили віру предків, стали язичниками та, за віруваннями мормонів, були предками сучасних американських індіанців.

Нефійці — розвивалися культурно, будували великі міста, але близько 400 року н.е. були знищені ламанійцями. До цього часу серед нефійців з’явився Ісус Христос і навчав їх після свого вознесіння.

Книга відображає як історичні події, так і духовні настанови, підкреслюючи взаємозв’язок між людськими діями та божественним провидінням.

Критика та суперечки

Немормонські критики мають різні погляди на її походження. Дехто припускає, що книга була створена виключно Джозефом Смітом, інші про використання рукопису священика Соломона Сполдінга як джерела, нині дискредитовані. Незважаючи на критику, для віруючих Книга Мормона є духовним джерелом, доповнюючи Біблію та формуючи основу вчення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Данило Ігнатенко

The post Книга Мормона: створення, структура та значення first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Заснування колонії

Колонія Роанок була частиною експансіоністської політики Англії, спрямованої на захоплення нових територій в Америці. У 1587 році англійський мореплавець і колонізатор Джон Уайт очолив третю спробу заснувати постійну колонію на острові Роанок, розташованому поблизу сучасного узбережжя Північної Кароліни. Перша експедиція, організована Вальтером Релі в 1585 році, була невдалою, і колоністи повернулися до Англії. Друга експедиція, на чолі з Уайтом, мала амбіції створити стабільне поселення.

До складу колонії входили понад 100 осіб, серед яких були не лише чоловіки, а й жінки та діти, зокрема сім’я самого Джона Уайта. Одним із важливих моментів в історії колонії стало народження першої англійської дитини на американському континенті — Вірджинії Дейр, внучки Уайта.

Зникнення колоністів

Через кілька місяців після заснування поселення колоністи почали відчувати нестачу ресурсів, і Джон Уайт вирішив повернутися до Англії для отримання допомоги. Однак через англо-іспанську війну Уайт зміг повернутися до Роанок лише через три роки, у 1590 році. Те, що він побачив по прибутті, стало справжнім шоком: колонія була повністю покинута, не було жодних слідів боротьби чи насильства, а всі будівлі й укріплення були розібрані.

Єдиною підказкою залишився напис “CROATOAN”, вирізаний на стовпі, та абревіатура “CRO”, яка була знайдена на дереві поруч із поселенням. Уайт розцінив це як можливий знак того, що колоністи могли переїхати на острів Кроатоан, нині відомий як острів Хаттерас, де мешкали індіанці хаттерас. Проте Уайт не зміг перевірити цю версію через сильний шторм, який змусив його корабель покинути територію.

Теорії про зникнення колоністів

Протягом століть було запропоновано безліч теорій щодо зникнення колоністів Роанок. Найпоширеніша версія полягає в тому, що поселенці, зіткнувшись із нестачею ресурсів і важкими умовами життя, могли приєднатися до племен корінних американців для виживання. Зокрема, існує припущення, що колоністи інтегрувалися до племені хаттерас, які населяли острів Кроатоан. Це підкріплюється археологічними знахідками, зробленими в селах хаттерас, зокрема англійськими предметами, які могли належати колоністам.

Інша теорія передбачає, що колоністи могли загинути від рук вороже налаштованих індіанських племен, таких як секотани, які вже мали конфлікти з попередніми експедиціями англійців. Проте відсутність будь-яких свідчень насильства на місці колонії ставить цю версію під сумнів.

Ще одна спекуляція полягає в тому, що колоністи могли вирушити на північ уздовж узбережжя і загинути під час подорожі через нестачу харчів чи несприятливі умови. Однак археологічних підтверджень цієї гіпотези також немає.

Камені Даре

У 1930-х роках на території сучасних південних штатів США було знайдено серію каменів, відомих як “Камені Даре”, на яких було вирізано послання, ймовірно, від Елеонори Даре, дочки Джона Уайта. Згідно з цими написами, колоністи зазнали нападу і значна частина з них загинула, а решта вирушила далі на захід. Однак більшість істориків і археологів вважають ці камені фальсифікацією, хоча деякі дослідники все ще припускають, що один із каменів може бути справжнім.

Археологічні дослідження та проект “Croatoan”

З 1998 року проект “Croatoan” займається археологічними розкопками на острові Хаттерас, прагнучи знайти докази присутності колоністів Роанок серед місцевих племен. Знайдені артефакти, такі як англійська кераміка та інші предмети побуту, свідчать про контакт між колоністами та індіанцями хаттерас. Ці знахідки підтримують версію про те, що принаймні частина поселенців Роанок могла інтегруватися до місцевих племен.

Інші дослідження в регіоні також виявили докази того, що колоністи могли мігрувати на північ до району, відомого як “Site X” на території сучасної Північної Кароліни, де також були знайдені англійські артефакти, що датуються кінцем XVI століття.

Данило Ігнатенко

The post Загублена колонія Роанок first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.