Формування особистості та політичний досвід

Майбутній халіф народився в Медіні у впливовій родині Омейядів. Його батько, Марван ібн аль-Хакам, став четвертим халіфом у 684 році, після буремного періоду смут і розколів. Абд аль-Малік здобув класичну релігійну освіту, яка сформувала його як побожного і водночас прагматичного політика. Молоді роки він провів серед медінських учених, що пізніше допомогло йому у спілкуванні з релігійною елітою та виправданні своїх політичних рішень у межах ісламського права.

У шістнадцятирічному віці він отримав перші адміністративні обов’язки від свого родича — халіфа Муавії І, засновника Омейядської династії. Цей ранній досвід управління заклав основу його майбутньої державної діяльності.

Шлях до влади в умовах смут і розколів

Після смерті Язіда І у 683 році в халіфаті спалахнула громадянська війна. Повстання в Медіні призвело до вигнання Омейядів, зокрема Марвана та його сина Абд аль-Маліка. Після цього вони приєдналися до сирійських військ, які відвоювали місто. Коли Марван став халіфом у 684 році, він почав відновлювати владу Омейядів, проте водночас спричинив ворожнечу між північними та південними арабськими племенами — суперництво, що згодом успадкував його син.

Війни за об’єднання халіфату

Перші роки владарювання Абд аль-Маліка минули у війнах за відновлення єдності. Йому вдалося придушити північні арабські племена лише у 691 році. Найзапеклішим противником залишався Ібн аз-Зубайр, який спирався на підтримку частини мусульманських спільнот, незадоволених світським характером Омейядського правління.

Ірак довгий час залишався осередком нестабільності. У цій провінції діяли три ворожі групи — хариджити, шиїти та прибічники Ібн аз-Зубайра. Після кількох років взаємного виснаження і внутрішніх конфліктів між ними, Абд аль-Малік розпочав рішучий наступ. У битві при Дайр-ель-Джаталіку 691 року його війська розгромили армію Мусаба, брата Ібн аз-Зубайра. Частину іракських племен халіф підкупив, забезпечивши собі лояльність без нових великих втрат.

Наступним кроком стало остаточне усунення Ібн аз-Зубайра. Намісник аль-Хаджадж ібн Юсуф, відомий своєю рішучістю, узяв Мекку в облогу та вбив Ібн аз-Зубайра у 692 році. Таким чином Абд аль-Малік став беззаперечним володарем усієї мусульманської спільноти, завершивши період Другого фітну — великої смути, що розколола ісламський світ.

Реформи та централізація влади

Після воєн халіф зосередився на внутрішніх перетвореннях. Абд аль-Малік реорганізував адміністративну систему, зробивши Дамаск політичним центром держави. Він першим впровадив арабську мову як офіційну мову діловодства по всій імперії, що сприяло культурній уніфікації й утвердженню арабської ідентичності в завойованих регіонах.

Він також розпочав карбування власної арабської монети, замінивши візантійські й перські зразки, які доти перебували в обігу. Ця грошова реформа не лише підкреслила економічну самостійність халіфату, а й мала символічне значення — халіфат почав сприймати себе як самодостатню цивілізацію, незалежну від впливу колишніх імперій.

Правління Абд аль-Маліка стало поворотним у розвитку ісламської державності. Він перетворив Омейядський халіфат на централізовану монархію з ефективним бюрократичним апаратом, міцною фінансовою системою та ідеологічною основою, що поєднувала релігійну легітимність із політичною стабільністю.

Саме за його наказом у Єрусалимі було зведено одну з найвеличніших пам’яток ісламської архітектури — Купол Скелі (691–692 рр.), який став не лише релігійним символом, а й політичним маніфестом влади Омейядів.

Абд аль-Малік помер у Дамаску в 705 році, залишивши після себе об’єднаний і стабільний халіфат, що пережив його ще на десятиліття. Його правління стало прикладом успішної трансформації розділеної громади в централізовану імперію, яка відіграла вирішальну роль у формуванні класичної ісламської цивілізації.

Данило Ігнатенко

The post Абд аль-Малік ібн Марван — реформатор Омейядського халіфату first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Священнослужителі  цієї гностичної релігії  вважають, що забруднення річок є виконанням пророцтва, які записані в мандейські релігійні книги, які  говорять про, те що забруднення води це початок кінця людства.

Мандеїзм слідує за вченням Івана Хрестителя, святого як у християнських, так і ісламських традиціях, і його обряди на думку мандеїв обертаються навколо води.

Послідовники цієї релігії кожне недільне свято купаються  у воді, щоб очистити свої душі від різних гріхів, які скоїли протягом тижня. Коли віруючий вчиняє гріх або хоче полегшити своє життя, він приходить до священнослужителя для здійснення різноманітних  релігійних обрядів, де він повинен три рази занурюватися в течію річки.

На даний момент у Іраку проживає 15 тисяч послідовників релігії Мандеїв. Для послідовників, цієї мало чисельної релігії, важливо зберегти чистоту річок, адже без чистих рік мандеї не матимуть, де здійснювати свої релігійні обряди, у яких вода є головним та священним центром усіх ритуалів. Нагадаємо, що мандеї протягом багатьох століть зазнають гонінь зі сторони мусульманського населення Іраку та Ірану.  На сьогодні у світі проживає від 60-80 тисяч мандеїв.

Ольга Степаненко

The post Забруднення води в Іраку загрожує послідовникам гностичної релігії мандеям здійснювати релігійні обряди first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.