Річард Аведон народився та проживав у Нью-Йорку. Ще з раннього дитинства він виявив інтерес до фотографії, приєднавшись до клубу фотографів Асоціації івриту молодих чоловіків (YMHA), коли йому було дванадцять років. Навчався в середній школі ДеВітта Клінтона в Бронксі, де разом з Джеймсом Болдуіном вони були редакторами шкільного літературного журналу The Magpie. У 1941 році його визнали поетом-лауреатом середніх шкіл Нью-Йорка.

Аведон приєднався до збройних сил у 1942 році під час Другої світової війни, працюючи помічником фотографа другого класу в торговому флоті США. Він зазначав, що його робота полягала у створенні ідентифікаційних фотографій і, можливо, він зробив більше ста тисяч знімків, перш ніж вирішив стати фотографом.

Після двох років служби він залишив торговий флот, щоб працювати професійним фотографом. Спочатку він працював фотографом-фрілансером, зокрема для Harper’s Bazaar. Відмовившись від використання студії, він фотографував моделей і моду на вулицях, у нічних клубах, цирку, на пляжі та в інших незвичайних місцях, проявляючи велику креативність.

Під керівництвом Олексія Бродовича він став провідним фотографом Harper’s Bazaar. Він знімав офіційні портрети для журналів Theatre Arts, Life, Look, Harper’s Bazaar та інших. Він був захоплений здатністю фотографії відтворювати особистість своїх суб’єктів та фіксувати життя.

Після того як Аведон працював для Vogue, він приєднався до The New Yorker, де став першим штатним фотографом. У цей період його модні фотографії майже виключно з’являлися у французькому журналі Égoïste.

Протягом усього свого життя Аведон керував успішною комерційною студією, і багато хто вважає, що він змішав межі між “художньою” та “комерційною” фотографією. Його робота та тривала співпраця з такими компаніями, як Calvin Klein, Revlon, Versace та іншими, призвели до створення деяких з найвідоміших рекламних кампаній в історії Америки. Його великі проекти дозволили йому досліджувати свої культурні, політичні та особисті пристрасті. Він відомий своїми розширеними портретами американського руху за громадянські права, війни у В’єтнамі та знаменитим циклом фотографій свого батька, Джейкоба Ізраеля Аведона. У 1976 році для журналу Rolling Stone він створив “Сім’ю”, колективний портрет американської владної еліти під час виборів у країні, присвячений 200-річчю країни. Від 1979 до 1985 року він працював над проектом для Музею американського мистецтва Амона Картера, який включав в себе виставки та книгу “На американському заході”.

Перша музейна ретроспектива Аведона відбулася в Смітсонівському інституті в 1962 році. Пізніше відбулося багато великих музейних виставок, зокрема дві в Метрополітен-музеї (1978 і 2002 роки), в Інституті мистецтв Міннеаполіса (1970), у Музеї американського мистецтва Амона Картера (1985) та у Музеї американського мистецтва Вітні (1994). Його перша книга фотографій “Спостереження”, з есе Трумена Капоте, була опублікована в 1959 році. Він продовжував публікувати книги своїх робіт протягом усього свого життя, включаючи “Нічого особистого” (1964, з есе Джеймса Болдуіна), “Портрети 1947–1977” (1978, з есе Гарольда Розенберга), “Автобіографія” (1993), “Докази 1944–1994” (1994, з есе Джейн Лівінгстон та Адама Гопніка) та “Шістдесяті” (1999, з інтерв’ю Дуна Арбуса). Він постійно працював у різних жанрах, охоплюючи портретну, репортажну та модну фотографії.

Після крововиливу в мозок під час виконання завдання для The New Yorker Річард Аведон помер у Сан-Антоніо, штат Техас, 1 жовтня 2004 року. За життя він заснував Фонд Річарда Аведона.

Альона Дмитрук 

The post Річард Аведон – майстер фотографії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.