Кожна людина народжена бути щасливою, якщо в неї це не виходить, тоді вона має переосмислити своє ставлення до життєвих ситуацій, які з нею трапляються. Логіка філософа – проста, наприклад, якщо ви втратили палець, то радійте, що ціла рука, якщо руку, то у вас ще залишилося ваше життя. Коли ж небезпека загрожує вашому існуванню, тоді навіть у цьому крайньому випадку, краще втратити тіло, але не забруднити власну совість, не втратити ясність мислення.

Епіктет не вважає, що приборкувати потяги, негативні емоції – це легке завдання. Він не софіст, не автор книг на зразок популярної псевдопсихологічної літератури «Швидкий самоконтроль за 15 хвилин». Цей процес відбувається не миттєво, потрібно вчитися, тренувати «силу волі», відмовлятися від більшості тлінних речей, не прив’язуватися до них. Епіктет, переконаний, що дійсно розумна людина не може бути злою.

Всі злочини – вчиняються завдяки невігластву. Даремно переконувати порочних людей в їхньому неправильному способі життя. Осуджуючи інших, ми їм не допоможемо, тільки накличемо на себе ненависть і образи. Вказуючи недоліки ближніх потрібно поступово, в тихій бесіді. Злочинці не є щасливими, вони – раби пороків, залежні індивіди, які не прагнуть звільнення. Тільки совісна особистість є незалежною, тільки вона знає справжню свободу.

Багатство, слава, тілесні задоволення – це швидкоплинні речі, їх можна втратити, фортуна буває дуже непостійною. Щасливою не може бути людина, яка веде негідний спосіб життя. Порочна особа робить шкоду перш за все собі, вона забруднює власну совість. Згодом потяги, можуть настільки глибоко укорінитися, перетворитися в звички, що людина помре, так і не вдосконаливши свій розум. Вона стане рабом, забуде свободу, зіпсує совість, перестане ясно мислити.

Епіктет вважає, що потрібно вдосконалювати своє людське начало, сприймати неочікувані життєві обставини, як уроки, які тренують нашу силу волі. Ні в якому разі не жаліти себе, не нарікати на нещасну долю. Необхідно боротися з власними страхами, адже вони змушують людей неадекватно сприймати реальність. Тільки нерозвинуте, затемнене мислення може породжувати паніку, пригнічення і невпевненість.

Зосередження нашої уваги на власних очікування і сподіваннях є нерозумним. Адже надії не завжди реалізовуються – залишаючи по собі розчарування. Постійне скиглення ніяк не допоможе людині стати кращою. Тому краще мужньо перетерпіти, не панікувати, не впадати у відчай. Філософська терапія відкидає різноманітні ідеології ідеального суспільства. Пошук захмарного раю, будування світлого майбутнього – це тільки абстракції свідомості, вони не зможуть здійснитися.

The post Філософська терапія Епіктета first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

До нас дійшло мало достовірних відомостей про Епіктета. Народився він рабом в місті Гіераполіс (Фрігія), з часом отримав свободу. Нам невідоме справжнє ім’я філософа. Його хазяїном був Епафродит – секретар і наближена особа до жорстокого Імператора Нерона. Епіктет це слово, яке означає привласнений.

Епіктет навчався в стоїка Гая Музонія Руфа. Він пережив вигнання з Риму при правлінні імператора Доміціана. Потім в місті Нікополь відкриває свою філософську школу. Життєвий шлях Епіктета відзначався скромністю, совісністю, мудрістю, добротою. Його Епіктета проста і не складна, але не кожна людина втілить її в своєму житті. В основі його повчань: гідність, мужність перед непередбачуваними обставинами, вміння бути щасливими тут і зараз.

Він не вважав, що зло перемагає всі добрі вчинки, не переконував, що ми живемо в світі, який схожий на пекло. Навіть переживши одного з найжорстокіших тиранів – його душа не наповнилася розчарування і ненавистю до оточуючих. Мудрість філософа шанували в Римській імперії, християнські автори та ін. Життя і погляди Епіктета надихають, вони несуть в собі доброту, гідність, благородство.

The post Коротко про життя Епіктета first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.