Актуальність філософії в тому, що вона не вела до ненависті, вбивств. Перекручення ідей комунізму як царства свободи в Карла Маркса, надлюдини, вищої раси в Фрідріха Ніцше диктаторськими режимами – це не продовження практичної реалізації поглядів філософів, а лише пропаганда масам, для використання їхнього невігластва в власних цілях.

Безсмертні думки філософів дійсно важливі для нашого суспільства. Наприклад, Сократ запитував: «Чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» Епіктет говорив: «Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі». Рене Декарт сформулював важливий принцип людського існування «Cogito ergo sum» мислю, отже я існую.

Крім покращення раціональності, філософи не виправдовують лицемірство. Етичне ставлення до людства, відкрито чи приховано присутнє в філософських поглядах. Для сучасних людей інформаційного суспільства, філософія виконує фільтруючу і захисну роль. Вона дозволяє не захлинутися в потоці постійної, нової, перемінливої інформації. Узагальнює знання будь-якої людини, навчає критично мислити, формулювати свої думки в усних промовах, письмових текстах.

The post Актуальність філософії в XXI столітті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Кожна людина рано чи пізно питає – Хто я? Для чого тут? Це запитування є першим філософським кроком. Більшість індивідів не сперечаються над так званим вічним питанням, що первинніше – матерія чи ідея (дух, душа). Любить хтось філософію, терпіти її не може, чи ставиться до неї нейтрально, але будь-хто зустрічається з філософськими запитаннями.

Великі школи були засновані філософами: «Піфагорейство», «Платонічна Академія», «Ліцей Арістотеля», «Сад Епікура», «стоїцизм Зенона», «Флорентійська Академія». Філософські ідеї часто спотворювалися. Це сталося з поглядами Платона, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше та ін. Слід зазначити, що філософія не є панацеєю, вона важлива, але не абсолютна. Її можна порівняти з приправами, без яких страви стають не такими смачними.

З поглядами філософів зустрічаємося, тоді коли заглядаємо в їхні твори. Найкращі книги для захопливого читання такі: «Бесіди» Епіктета, «Листи до Луцилія» Луція Аннея Сенеки, «Апологію Сократа», деякі діалоги Платона, «Промова про людську гудність» Піко делла Мірандоли, «Міркування про метод» Рене Декарта, «Афоризми про мудрість життя» Артура Шопенгауера, «Міф про Сізіфа» Альбера Камю.

Філософія не є сукупністю афоризмів. Вирвані з контексту уривки філософів, які поширюються соціальними мережами, не ведуть до критичного мислення. Вони можуть підштовхнути людину до зацікавлення філософськими поглядами. Справжнє ознайомлення, відбудеться, тільки коли читач візьме в руки, чи знайде електронний варіант першоджерел Платона, Хосе Ортеги-і-Гассета, Еріха Фромма, Піко делла Мірандоли.

The post Коротко про цікаві філософські книги first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Більшість філософських підручників, лекцій, семінарів, не вміють зацікавити. Така подача веде до сприйняття філософії, як нудної маячні, непотрібної для життя. Яка альтернатива? Інший варіант – це кіно. Новачкам ознайомитись з філософськими ідеями допоможе фільм про супергероїв з надприродними силами «Хроніка» (2012) Джоша Транка. Він легкий для сприйняття, навіть школярам буде цікаво його дивитися. Персонажі згадують погляди Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше.

Розумній людині шкідливо цілком відкидати філософію, хоч частково, але вона має бути ознайомлена з цим явищем. Слід зазначити, що видатний фізик Альберт Енштейн, відомий психолог Карл Юнг, гуманіст-мислитель Альберт Швейцер, поет Борис Пастернак, письменник Жан-Поль Сартр, драматург Луіджи Піранделло, автор бестселерів «Ім’я Троянди», «Маяник Фуко» Умберто визнали цінність філософії. Читали твори філософів: модель Моніка Белучі, актриса Наталі Портман, зірка серіалу «Друзі» Дженіфер Еністон, сучасний режисер Дарен Аранофскі та ін.

Кінематограф може краще зацікавити філософією, ніж велика кількість викладачів в українських університетах. Варто переглянути захоплюючі фільми: детектив «Мотузка» Альфреда Хічкока (1948), комедію «Любов і смерть» (1975) Вуді Аллена, фантастичний бойовик «Матриця» (1999) Вачовських, притчу «Фонтан» (2006), Дарена Аранофскі, мелодраму «Містер Ніхто» (2009) Жако ван Дормеля, драму «Меланхолія» (2011) Ларса фон Трієра, триллер «Загублена» (2014) Девіда Фінчера. Любителям серіалів, корисно подивитися сучасні хороші проекти від HBO, Netflix: перший сезон серіалу «Справжній детектив» (True Detective) 2014, «Світ Дикого Заходу» (Westworld) 2016, «Мисливці за розумом» (Mindhunter) 2017. В наведених прикладах режисери і сценаристи ненав’язливо демонструються філософські ідеї. Вони налаштовують задуматися над власним життя і зазирнути в світ Філософії.

The post Перший крок в світ Філософії через цікаве кіно first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Тепер перейдемо до  пояснення надлюдини. Надлюдина – це  перехід через все людське. Мислитель, мав на увазі, не заперечення доброти, співпереживання, милосердя, а подолання всіх слабкостей, таких як егоїзм, ліниве існування, заздрість та ін. Говорячи мовою аврамічних релігій (юдаїм,мусульманство, християнство) гріхів, які спотворюють людську сутність.

Фрідріх Ніцше  писав, що людина те, що  треба подолати. Мається на увазі всього на всього – боротьба  з внутрішнім рабством. Борючись з своїми недоліками, така людина вдосконалюється. Німецький філософ не відділяє розум від тіла. Битва з слабкостями проявляться в перетворенні, оновленні як фізичної форми, так і мислення. Надлюдина – це людина яка постійно вдосконалюється, тим самим бере відповідальність за свої слабкості, тренуючи своє тіло, розум, волю,емоції, контролює себе.

Ідея Фрідріха Ніцше не є аморальною, навпаки вона заперечує утвердження нарцистичної особи,   як сутності яка проявляється у споживацтві та тоталітаризмі. Надлюдина не прагне контролювати і підкорювати інших людей, адже при такому підході не відбувається вдосконалення. ЇЇ мета – видавлювати з себе по краплині раба. Крім того, тренуючи тіло, волю, мислення надлюдина є творцем, який творить, а не руйнує. Така особистість породжує образи, ідеї, але не знищує собі подібних, ні буквально, ні “морально”.

The post Коротко про ідею Надлюдини Фрідріха Ніцше first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ні викладач, ні його учні не володіють поняттями, крім «уявного експерименту» і слова «логіка», не здатні до створення своїх концепцій. Вони весь час тільки знаходять відповіді на питання, що зробити, щоб вижити, продовжити рід, перечекати наслідки глобальної катастрофи в бункері. Насправді фільм не про філософію, він про виживання в апокаліпсисі.

Актори грають погано, режисер швидше за все хотів зняти таке кіно, яке покаже людям мислення філософів, але сам він знайомий з  філософією за цитатами з інтернету, або дуже коротким оглядом вікіпедії. Цікаво, що майбутні філософи вчаться тільки за підручниками, а свої висновки роблять на основі фільмів про виживання. Кіно не справляється з психологічною напруженістю, все репліки акторів награні, в них не віриш, а дії з словами необдумані.

Хто хоче дивитися фільми про виживання, де можна стежити за цікавим сюжетом, роздумами, вчинками персонажів в складних ситуаціях, наближених до реальності краще подивіться: «Куб», «Мисливці за розумом», «Повелитель мух», «Королівська битва», «Життя Пі ». Звичайно художній фільм «Філософи» можна переглянути, щоб витратити час, або порівняти цей `шматок плівки з хорошим кіно.

The post Фільм The Philosophers «Філософи» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Справжній детектив» наповнений не тільки хорошим сюжетом, важливу роль виконують образи, роздуми персонажів. В центрі історія детектив, спеціаліст в кримінальній психології – Раст Коул, якого переводять в Луізіану до Мартіна Харта, з яким вони, стають напарниками. Твір Кері Фукунаги і Ніка Піцолато, можна порівняти з триллерами Девіда Фінчера, Альфреда Хічкока, Девіда Лінча. Серіал отримав схвалення від глядачів, критиків, став лауреатом премій, таких, як Емі та ін..

«Справжній детектив» плавно розвиває історію пошуків серійного маніяка. В ньому присутні екшн сцени, одна з них знята за дубль і триває 6 хвилин, дивлячись на неї адреналін піднімається, наче переглядаючи бойовик. Серіал важко назвати блокбастером, Нік Піццолато вміло поєднують трагічність і комедійність. Твір не є легким для сприйняття, він породжує багато запитань, демонструє різноманітні проблемні теми.

Головні персонажі виконують свою роботу добросовісно, що відображається на їхньому житті. Детективна історія стає екзистенціальною драмою про своє місце в жорстокому суспільстві. З персонажами відбуваються перетворення, вони роблять помилки, розвиваються. Мартін Харт і Раст Коул виглядають живими людьми, а не стереотипними напарниками. Геніальна гра Метью Макконахі, демонструє нам вольового героя, мислителя, спеціаліста в своїй галузі. Він багато пережив, зазнав страждання, що зробило його песимістом і мізантропом.

Починаючи з пісні, яка лунає в заставці, задається драматичний тон серіалу. Відчай, жах, самотність, втрата довіри, переслідують, персонажів «Справжнього детективу». Нік Піццолато додав до детективної лінії містичну атмосферу, яку демонструє режисер Кері Фукунага. Простежуються паралелі з повістями, романами Альберта Камю, Жан-Поль Сартра, Йозефа Кафки та ін. Серіал блискуче показує в історії Раста Коула і Мартіна Харта не тільки логічність, але й абсурдність людського існування.

Автори «Справжнього детективу», досліджують загадковість маніяка. На відміну від фільмів «Сім», «Зодіак», таємничість серійних вбивць переплітається з такими віруваннями, як вуду, сантерія, синкретичні, езотеричні вчення. Раст Коул в кримінальних розслідуваннях, використовує: спостереження, дедукцію, інтуїцію, звертає увагу сни, видіння. Нік Піццолато і Кері Фукунага наповнили мінісеріал архетипами Карла Юнга, фрейдизмом, неофрейдизмом.

Головні герої – не зразкові, вони роблять багато помилок, руйнують стосунки з близькими, але готові пожертвувати власним життям, для порятунку інших. Серіал порушує проблеми: наркоманії, алкоголізму, насилля, лицемірства, релігійного фанатизму, егоцентризму та ін. В світогляді Раста Коула філософський песимізм поєднується з буддизмом.

Твори, якими надихалися автори серіалу: книги Амброса Пірса, Роберта Чармерса, Упанішади (філософсько-релігійні тексти давньої Індії), праці з криміналістики. Цінителі кіно побачать цитування фільмів Андрія Тарковського, знайдуть паралелі з стилем Девіда Лінча, Девіда Фінчера. При підготовці «Справжнього детективу» використовувалися ідеї: Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Еміля Чорана, Томаса Ліготті.

Нік Піццолато не нав’язує правильних думок, адже герої змінюються, розвиваються, стають то кращими, то гіршими. Жага до насилля, яке наче ракова пухлина поширюється на всіх персонажів, схоже на темряву, що огортає кожного. Йому протистоїть світло, самопожертва, готовність віддати  життя за невинних жертв. Вміло перемішуючи теорію змови, містику, детективний сюжет – автори створили унікальний мистецький твір, справжній шедевр.

Перший сезон «Справжнього детективу», можна сміливо називати, одним з кращих серіалів. Мало телепроектів не зіпсувалися з часом, а формат мінісералу, майстерність сценариста Ніка Піццолато і режисера Кері Фукунаги довели свій твір до хорошого завершення. Під питанням, чи виділяти недоліки серіалу. Багато глядачів, залишились незадоволеними тим, що не було до кінця розкрита міфологія «Справжнього детективу», деякі образи, які є серіалі, залишилися, лише натяками. Детективна історія повинна давати конкретні  відповіді, але серіал виявився не таким.

Ми бачимо історію життя Раста Коула, меланхолічного детектива, мислителя, який з одної сторони наділений – аналітичним розумом, критичним сприйняттям дійсності, а з іншої сторони – фаталізмом, вмінням бачити містичне, жагою до саморуйнування. «Справжній детектив» є драматичним фільмом, ми співчуваємо рішенням, вчинкам, які приймають герої. В серіалі знаходимо, як реалістичність, приземленість, цинічність, так і літературність, образи міфології Говарда Лавкрафта, філософські роздуми.

Нікові Піццолато пощастило написати цілісний сценарій, а Кері Фукунага зняв по ньому серіал. Відірвати одного творця від іншого нереально. Творці «Справжнього детективу» не гналися за рейтингами, грошима, глядацькими очікуваннями. Можна ще багато наводити переваг цього мінісералу.  Згадати про його інтелектуальність, атмосферу, так званої «південної готики» (оповідання Вільяма Фолкнера і Трумена Капоте), поєднання євангелізму, кельтської міфології, маніхейства, релігії худу.

Після перегляду в пам’яті залишаться незабутні реальні і вигадані образи, цитати, оленячі роги, пейзажі Луізіани, символ спіралі, Жовтий Король, мелодію з заставки «Far From Any Road» гурту Handsome Family і т.д. «Справжній детектив», іноді схожий на лабіринт, чи коло, але автори вміло виходять з безкінечності в послідовність. Переосмислення минулого, проблема невідворотності часу, знаходить своє вирішення. Головні герої змінюються, набирається нового досвіду, проходять через екстремальні труднощі. В фіналі коло замикається, в абсурді віднаходиться смисл і ми бачимо завершення цілісної історії життя Раста Коула. Нік Пісцолато і Кері Фукунага створили без перебільшення шедевральний багатосерійний фільм  і мінісеріал.

The post Серіал «Справжній детектив»(True Detective). Історія життя Раста Коула first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Роман Германа Гессе «Степовий вовк» був опублікований в 1927 році. Книга є чудовою з різних причин. Вона може розглядатися як фантастичний текст в жанрі магічного реалізму, як притча про незвичайну людину і суспільство, як психотерапія, белетристика, інтелектуальний твір, або фантазія психічнохворого письменника. «Степовий вовк» має унікальну структуру. Роман складається з різних частин переплетених між собою своєрідним чином: передмова видавця, записки Гарі Галлера, трактат про Степового вовка. В них, ми зустрічаємо і реальне життя, і внутрішній світ головного героя.

Герман Гессе був свідком деяких подій, які сильно вплинули на нього. Вони підштовхнули його до написання роману «Степовий вовк». З 1912 по 1926 він пережив: психічне захворювання першої дружини і розлучення з нею, важку хворобу сина, першу світову війну. Написав декілька романів, вірші, оповідання, повісті. Смерть батька, душевні кризи, сеанси психоаналізу в учня Карла Густава Юнга психіатра Йозефа Ланга, невдале сімейне життя з другою дружиною Рут Венгер тяжіли над Германом Гессе.

До «Степового вовка» автор вже був знаменитим письменником. Популярність йому принесли твори: «Душа дитини» (1918 р.), «Клейн і Вагнер» (1919 р.), «Останнє літо Клінгзора» (1919 р.), «Деміан» (1919 р.), «Сіддхартха» (1922 р.), «Курортник» (1925 р.). Пройшовши через більше як 72 психоаналітичні сеанси, Герман Гессе став вивчати праці психологів: Зігмунда Фройда, Карла Густава Юнга. Він не тільки намагався відновити своє психічне здоров’я, але і використати матеріали особистого життя для написання нової книги.

Читаючи Степового Вовка, інколи виникає враження, що писав його молодий бунтар. Письменник створив цей роман, коли мав п’ятдесят років. В творі анархічні нестримна стихія змінюються на гармонію, згодом герою знову поглинають архетипи підсвідомості. Міщанський світ протиставляється вічним ідеям. Реальність і вимисел тісно взаємодіють між собою. Інколи важко відрізнити, де починається дійсність, де завершується сон.
Сюжет роману починається з передмови видавця. Він начебто зустрічався з письменником Гарі Галлером, коли той жив в будинку його тітки. Ми дізнаємося, що головний герой одного разу виїхав з кімнату, яку знімав. На згадку від нього залишилися «Записки Гарі Галлера». В тих записах розповідається про людей, яких зустрів письменник в певний період життя. Серед дійових осіб присутні: вродлива Герміна, музикант Пабло. Все, що трапилося з Гаррі в дійсності, віддзеркалюється в його снах. Відрізнити дійсність від марень непросто.

В буденному житті письменник роздумує над міщанським життям більшості людей. Себе, він часто називає Степовим вовком, через власну самотність, таємничість. Роман Германа Гессе – це сон в сні, видіння в видінні, книга в книзі. Гарі Галлер в записках читає трактат про Степового вовка. Поступово, читач заплутується в цих подорожах головного героя. В особливі моменти натхнення Галлер пише вірші про «божественний світ». Читаючи трактат про Степового Вовка, письменник дивується, адже там розповідається про Гаррі і його роздвоєння. Герман Гессе поступово розділює душу Гарі Галлера. І нас чекає не дві частини: тінь і свідомість, а різноманітні архетипи: жінки, чоловіки, духи і т.д. Всі дивні події відбуваються в магічному театрі, тут жодний образ не затримується надовго. Ми спостерігаємо і екшн, і сцени боротьби, і музику, яка як і поезія завжди незримо перебуває з Гаррі.

Життя письменника показане дуже суперечливим. Натхнення намагається переважити суїцидальні думки, ідеальні образи доповнюють розчарування і кризу буденності. Мало розкриті люди, які оточують Гаррі Галлера протиставляються глибоким персонажам з магічного театру. Твір наповнений різноманітними алюзіями, філософськими ідеями, психологічними дослідженнями, багатогранними персонажами. В «Степовому вовкові» є безпросвітний песимізм і депресивність, оптимізм і піднесеність. Роман не тільки цікавий, він прагне викликати в читачів катарсис, очищувати їхню душу від негативу, відчаю, пригнічення. Глибина смислів покрита інтригуючим сюжетом. Здається, що мета Германа Гессе – це допомога всім, хто опинився в кризисному стані. Він прагне допомогти зрозуміти іншим власну недовершеність, проблеми, які виникають в взаємодії з іншими. Степовий вовк і Гарі Галлер існують в кожній людині. Головна ціль – не розділяти ці половинки, а поєднати їх в гармонії. Прагнути до унікальності, але не забувати про цілісність.

The post Людське розділення і Єдність в романі Германа Гессе «Степовий вовк» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.