Дитинство майбутнього філософа позначене втратами. До шести років він втратив батьків, діда та сестру, а вихованням займалась бабуся — графиня Рассел. Освіту він здобув удома, що сприяло ранньому розвитку інтелекту, але одночасно ізоляції від ровесників.

Освіта та формування світогляду

У 1890 році Рассел вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету. Тут він познайомився з середовищем, яке суттєво вплинуло на його інтелектуальну еволюцію, зокрема з товариством «Апостоли». Спочатку він спеціалізувався з математики, однак під впливом філософських дискусій перейшов до філософії.

Його перша вагома праця — «Есе про основи геометрії» — з’явилася в 1897 році. У цей час він відмовився від раннього ідеалізму та звернувся до аналітичних методів, які згодом стануть основою нового напряму в англомовній філософії.

Науковий розвиток і громадська діяльність

Рассел активно працював як філософ, логік та суспільний мислитель. Його захоплення строгими логічними структурами сформувалося під впливом німецьких математиків Карла Вейєрштрасса, Георга Кантора і Ріхарда Дедекінда, які заклали основи сучасної теорії множин. Ранні наукові прагнення Рассела привели його до логіцизму — ідеї, що математика може бути виведена з логіки.

Паралельно він займався політичною аналітикою. У 1896 році опублікував працю «Німецька соціал-демократія», де критично оцінив марксистські засади, підкреслюючи їхню нежиттєздатність у практичній політиці.

Особисте життя

Протягом життя Рассел був одружений чотири рази. Його приватні погляди, діяльність і публічні виступи часто викликали суперечки, роблячи його постаттю водночас популярною й суперечливою. Він активно виступав проти війни та за міжнародний мир, що здобуло йому широке визнання поза академічними колами.

Бертран Рассел помер 2 лютого 1970 року в Пенріндеудреті. За життя опублікував понад 70 книг і близько 2000 статей, вплинувши на розвиток логіки, епістемології та філософії математики. У 1950 році він отримав Нобелівську премію з літератури за внесок у гуманітарну думку.

Данило Ігнатенко

The post Біографія Бертрана Рассела first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Кожна людина народжена бути щасливою, якщо в неї це не виходить, тоді вона має переосмислити своє ставлення до життєвих ситуацій, які з нею трапляються. Логіка філософа – проста, наприклад, якщо ви втратили палець, то радійте, що ціла рука, якщо руку, то у вас ще залишилося ваше життя. Коли ж небезпека загрожує вашому існуванню, тоді навіть у цьому крайньому випадку, краще втратити тіло, але не забруднити власну совість, не втратити ясність мислення.

Епіктет не вважає, що приборкувати потяги, негативні емоції – це легке завдання. Він не софіст, не автор книг на зразок популярної псевдопсихологічної літератури «Швидкий самоконтроль за 15 хвилин». Цей процес відбувається не миттєво, потрібно вчитися, тренувати «силу волі», відмовлятися від більшості тлінних речей, не прив’язуватися до них. Епіктет, переконаний, що дійсно розумна людина не може бути злою.

Всі злочини – вчиняються завдяки невігластву. Даремно переконувати порочних людей в їхньому неправильному способі життя. Осуджуючи інших, ми їм не допоможемо, тільки накличемо на себе ненависть і образи. Вказуючи недоліки ближніх потрібно поступово, в тихій бесіді. Злочинці не є щасливими, вони – раби пороків, залежні індивіди, які не прагнуть звільнення. Тільки совісна особистість є незалежною, тільки вона знає справжню свободу.

Багатство, слава, тілесні задоволення – це швидкоплинні речі, їх можна втратити, фортуна буває дуже непостійною. Щасливою не може бути людина, яка веде негідний спосіб життя. Порочна особа робить шкоду перш за все собі, вона забруднює власну совість. Згодом потяги, можуть настільки глибоко укорінитися, перетворитися в звички, що людина помре, так і не вдосконаливши свій розум. Вона стане рабом, забуде свободу, зіпсує совість, перестане ясно мислити.

Епіктет вважає, що потрібно вдосконалювати своє людське начало, сприймати неочікувані життєві обставини, як уроки, які тренують нашу силу волі. Ні в якому разі не жаліти себе, не нарікати на нещасну долю. Необхідно боротися з власними страхами, адже вони змушують людей неадекватно сприймати реальність. Тільки нерозвинуте, затемнене мислення може породжувати паніку, пригнічення і невпевненість.

Зосередження нашої уваги на власних очікування і сподіваннях є нерозумним. Адже надії не завжди реалізовуються – залишаючи по собі розчарування. Постійне скиглення ніяк не допоможе людині стати кращою. Тому краще мужньо перетерпіти, не панікувати, не впадати у відчай. Філософська терапія відкидає різноманітні ідеології ідеального суспільства. Пошук захмарного раю, будування світлого майбутнього – це тільки абстракції свідомості, вони не зможуть здійснитися.

The post Філософська терапія Епіктета first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

До нас дійшло мало достовірних відомостей про Епіктета. Народився він рабом в місті Гіераполіс (Фрігія), з часом отримав свободу. Нам невідоме справжнє ім’я філософа. Його хазяїном був Епафродит – секретар і наближена особа до жорстокого Імператора Нерона. Епіктет це слово, яке означає привласнений.

Епіктет навчався в стоїка Гая Музонія Руфа. Він пережив вигнання з Риму при правлінні імператора Доміціана. Потім в місті Нікополь відкриває свою філософську школу. Життєвий шлях Епіктета відзначався скромністю, совісністю, мудрістю, добротою. Його Епіктета проста і не складна, але не кожна людина втілить її в своєму житті. В основі його повчань: гідність, мужність перед непередбачуваними обставинами, вміння бути щасливими тут і зараз.

Він не вважав, що зло перемагає всі добрі вчинки, не переконував, що ми живемо в світі, який схожий на пекло. Навіть переживши одного з найжорстокіших тиранів – його душа не наповнилася розчарування і ненавистю до оточуючих. Мудрість філософа шанували в Римській імперії, християнські автори та ін. Життя і погляди Епіктета надихають, вони несуть в собі доброту, гідність, благородство.

The post Коротко про життя Епіктета first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.