Більшість філософських підручників, лекцій, семінарів, не вміють зацікавити. Така подача веде до сприйняття філософії, як нудної маячні, непотрібної для життя. Яка альтернатива? Інший варіант – це кіно. Новачкам ознайомитись з філософськими ідеями допоможе фільм про супергероїв з надприродними силами «Хроніка» (2012) Джоша Транка. Він легкий для сприйняття, навіть школярам буде цікаво його дивитися. Персонажі згадують погляди Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше.

Розумній людині шкідливо цілком відкидати філософію, хоч частково, але вона має бути ознайомлена з цим явищем. Слід зазначити, що видатний фізик Альберт Енштейн, відомий психолог Карл Юнг, гуманіст-мислитель Альберт Швейцер, поет Борис Пастернак, письменник Жан-Поль Сартр, драматург Луіджи Піранделло, автор бестселерів «Ім’я Троянди», «Маяник Фуко» Умберто визнали цінність філософії. Читали твори філософів: модель Моніка Белучі, актриса Наталі Портман, зірка серіалу «Друзі» Дженіфер Еністон, сучасний режисер Дарен Аранофскі та ін.

Кінематограф може краще зацікавити філософією, ніж велика кількість викладачів в українських університетах. Варто переглянути захоплюючі фільми: детектив «Мотузка» Альфреда Хічкока (1948), комедію «Любов і смерть» (1975) Вуді Аллена, фантастичний бойовик «Матриця» (1999) Вачовських, притчу «Фонтан» (2006), Дарена Аранофскі, мелодраму «Містер Ніхто» (2009) Жако ван Дормеля, драму «Меланхолія» (2011) Ларса фон Трієра, триллер «Загублена» (2014) Девіда Фінчера. Любителям серіалів, корисно подивитися сучасні хороші проекти від HBO, Netflix: перший сезон серіалу «Справжній детектив» (True Detective) 2014, «Світ Дикого Заходу» (Westworld) 2016, «Мисливці за розумом» (Mindhunter) 2017. В наведених прикладах режисери і сценаристи ненав’язливо демонструються філософські ідеї. Вони налаштовують задуматися над власним життя і зазирнути в світ Філософії.

The post Перший крок в світ Філософії через цікаве кіно first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Цей фільм одна з небагатьох робіт Тіма Бартона де немає моторошної стилістики, темник тонів. На відміну від інших проектів режисера, «Велика риба» – це  добра казочка для дорослих, життєлюбна, світла і яскрава. Блискуче грають всі актори. Персонажі, яких грають Еван Макгрегор, Альберта Фінні, Біллі Крудал, Джесіка Ленг, Маріон Котіяр, Метью Макгрорі, Дені Девіто, Стів Бушемі, Елі Ломан надовго запам’ятовуються.

Історія про Еді Блума в «Великій рибі» – надихає. Втілення роману Деніела Уоллеса на великому екрані вражає своєю масштабністю, ліричністю, унікальністю. Кіно багате різним саундтреком. Ви почуєте пісні: «Everyday» Бадді Холі, «Dinah» Бінга Кросбі, «All shook up» Елвіса Преслі, «Man of the hour» гурту Перл Джем. Чудова музика від композитора Денні Ефмана наповнює фільм чарівністю і легкістю.

Оператор Філіпп Русло демонструє кадри, які схожі на картини художників. Кожна сцена фонтанує багатобарвністю. «Велика риба» своєю добротою, простотою і щирістю нагадує славнозвісні шедеври, такі як, «Той самий Мюнхаузен» Марка Захарова (1979), «Форреста Гампа» (1994) Роберта Земекіса. Спецефекти органічно вплетені в цілісний твір, вони не дратують і не лишні в цьому кіно. Герої мало схожі на реальних людей, але їм хочеться вірити.

Тім Бартон створив надзвичайно виразний фільм. Ми спостерігаємо за метафорами, алегоріями, художніми образами, архетипами. Цікавий епізод з містом «Міраж», де ніхто не розвивається, залишаючи свої цілі не реалізованими. Така алегорія описує даремні мрії, які не втілюються в життя. Едвард Блум стає успішною людиною, допомагає оточуючим в їхній біді, зберігає власну гідність.

«Велика риба» не є реальною історією. Вигадка і правдивість гармонійно поєднуються в цікавому житті хорошого чоловіка. Тім Бартон зняв чудове кіно. Цей художній твір візуально дивовижний. Головний герой показується нам сміливим мрійником, який неодмінно добивається своїх цілей, не жертвуючи совістю, життєвими цінностями.

Кіно має багато пояснень. Існують тлумачення психологів, філософів, літературних критиків. «Велика риба» Тіма Бартона не потребує надмірної логічності, аналізу, рефлексії. Розповідь про Еді Блума говорить сама за себе. Фільм делікатно проповідує сімейні цінності, разом з наполегливістю і успішністю.

Головний герой зберігає свою стійкість, життєлюбство, вміння бачити прекрасне, не впадає у відчай, вірить в краще. Дивлячись «Велику рибу» ви зануритесь в неповторний, цікавий і чарівний світ, який стає можливим тільки на великому екрані. Тім Бартон створив хороше кіно, його захочеться не один раз переглянути, адже режисер показує красу природи, почуттів, вчинків.

The post Фільм «Велика риба» (Big Fish) 2003 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ні викладач, ні його учні не володіють поняттями, крім «уявного експерименту» і слова «логіка», не здатні до створення своїх концепцій. Вони весь час тільки знаходять відповіді на питання, що зробити, щоб вижити, продовжити рід, перечекати наслідки глобальної катастрофи в бункері. Насправді фільм не про філософію, він про виживання в апокаліпсисі.

Актори грають погано, режисер швидше за все хотів зняти таке кіно, яке покаже людям мислення філософів, але сам він знайомий з  філософією за цитатами з інтернету, або дуже коротким оглядом вікіпедії. Цікаво, що майбутні філософи вчаться тільки за підручниками, а свої висновки роблять на основі фільмів про виживання. Кіно не справляється з психологічною напруженістю, все репліки акторів награні, в них не віриш, а дії з словами необдумані.

Хто хоче дивитися фільми про виживання, де можна стежити за цікавим сюжетом, роздумами, вчинками персонажів в складних ситуаціях, наближених до реальності краще подивіться: «Куб», «Мисливці за розумом», «Повелитель мух», «Королівська битва», «Життя Пі ». Звичайно художній фільм «Філософи» можна переглянути, щоб витратити час, або порівняти цей `шматок плівки з хорошим кіно.

The post Фільм The Philosophers «Філософи» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Концепція згаданої кінокартини – спосіб долати міжконфесійні та полікультурні стереотипи, а також візуально відобразити модель поведінки віруючих, – носіїв релігійної віри в нестандартних ситуаціях.

Фільм, що на мові суахілі містить назву «Watu wote», дослівно перекладається «Усі ми».  Режисер стрічки, Катя Бенрат, зазначає, що сюжетна лінія фільму заснована на реалістичних подіях, що розгортались перед Різдвом Христовим 2015 року на північній частині Кенії.

Згідно з сюжетом картини, група терористичних бойовиків ісламістського толку  «Аш-Шабаб» зупиняє рейковий автобус і наказує стати мусульманам та християнам по обидва боки, для того, щоб ліквідувати останніх. Дізнавшись про це, мусульмани відмовляються виконувати наказ терористів і захищають сповідників від загибелі.

Німецька журналістка Джулія Драха описала в деталях в чисельних статтях, що виходили на шпальтах баварської преси про кенійські події мусульмансько-християнських відносин.

Кінорежисер Катя Бенрат зізналась, що зйомки фільму були досить клопіткою працею  і досить виснажливим заняттям. Ключова причина усіх труднощів – проблема бюджету фільму. Однак, за словами Бенрат, усі проблеми були вирішені завдяки фінансовій підтримці міжнародного католицького фонду «Kirche in Not» (укр «Потребуюча церква»). За словами продюсера стрічки Тобіаса Розена, кошти інвестувати потрібно не лише у стрічку, але й в якості волонтерської справи – допомоги християнам у тих країнах і територіях, де останні зазнають переслідувань.

Німецький проект, що номінований на «Оскар» особливий і кадровим складом, оскільки на знімальній групі головні ролі виконували непрофесійні кенійські і сомалійські актори, які довго навчались і проводили час за репетиціями. Як показує практика, кінострічка виявилась більш ніж вдалим художнім витвором кіномистецтва.

Нагадаємо, що до отримання Оскару, «Watu Wote» пройшов численні нагороди, відзнаки та номінації, найбільші зі яких «Gold Student Academy Award». Слід наостанок також відзначити, що поява цієї кінострічки відображає досить важливу релігієзнавчу деталь – поширення християнства на теренах Кенії та Сомалі.

The post На премію «Оскар» номіновано фільм про дружбу християн та мусульман first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Чим цікавий «Тихоокеанський Рубіж»? Режисер дійсно знімав кіно, отримуючи задоволення від процесу створення. З усіх сорока видів чудовиськ, на екрани потрапило тільки дев’ять. Деякі критики, звернули увагу, що монстри «кайдзю» краще прописані в фільмі Гільєрмо дель Торо за людей. Масштабно виглядають сцени руйнування міст, величезність гігантів, битви роботів з потворами.

Монстри в «Тихоокеанському Рубежі» виглядають реалістично, режисер детально розробив їхній зовнішній вигляд. Виникає враження, наче «кайдзю» важливіші за людей. Кіно вийшло б кращим, якби Гільєрмо дель Торо дозволили знищити людську цивілізацію. Суспільство двадцять першого століття, яке ми спостерігаємо на екрані не надто розумне, воно все таке ж споживацьке.

«Кайдзю» є втіленням апокаліпсису (судного дня). Гігантські чудовиська – це відплата людству за його ставлення до собі подібних, псування природного середовища і власної деградації. Роботи рідко використовують ракети, вогнепальну зброю. Вони протистоять монстрам, використовуючи руки, ноги, будівлі, кораблі. В «Тихоокеанському Рубежі» відмінний екшн. На жаль слабкий сценарій, тупуваті люди, майже відсутність драматизму, не дозволяють назвати творіння Гільєрмо дель Торо по справжньому якісним.

Повторимо, що режисер старався! Це видно неозброєним оком. Він отримув справжній кайф від створення «кайдзю», постановки боїв, руйнування гігантами людських будівель. Музика в кіно додає ритму крутому екшну. Гумор не завжди потрапляє в ціль, операторська робота хороша, акторська гра не видатна, але й не погана. «Тихоокеанський Рубіж» в першу чергу є видовищним, гучним  блокбастером, не серйозною драмою про монстрів, яким протистоять гігантські людські роботи.

Кожний кайдзю – це унікальне, могутнє творіння, приречене на поразку від звичних крутих героїв і героїнь. Стереотипний хепі енд руйнує атмосферу кіно. Краще режисерові дозволили знищити людську цивілізацію, тоді б Жах перед Невідомим, Таємним, Надсильним, відчай від невідворотної катастрофи зробив фільм не лише блокбастером, а цілісним художнім полотно, дійсно «прекрасною поемою про гігантських монстрів».

The post Фільм Тихоокеанський Рубіж (Pacific Rim) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Хічкок надихався театральною постановкою цієї художньої роботи ВВС 1939 року. Вона була, в свою чергу, екранізацією п’єси Патріка Гамільона в 1929 році. Ці твори засновувалися на реальному вбивстві двома приятелями чотирнадцятилітнього підлітка, яке було здійснене заради цікавості. «Мотузка» є кримінальним триллером, він доповнює злочин головних героїв: достоєвськими монологами, критичним розумінням ідеї Фрідріха Ніцше про Надлюдину, чорним гумором.

Фільм Альфреда Хічкока насичений чудовими діалогами, іронією, яскравими персонажами. Режисер розповідає історію двох молодих хлопців Брендона і Філіпа, які захоплювалися своїм вчителем Рупертом. Одного разу, щоб вразити наставника, друзі вбили свого товариша. Далі показується абсурдність ситуації, головні герої ховають тіло, а потім накривають стіл для званих гостей. Розкіш протиставляється хвилюванню від «урочистого моменту».

Цікаві діалоги відбуваються, коли до вбивць приходить їх наставник. Поведінка одного з друзів насторожує Руперта. Розмова з ініціатором злочину, доводить його вину. Ми слухаємо їхню бесіду, де критикується нацизм як вчення для ідіотів, які не здатні виконують накази психопата, а самі нездатні зрозуміти велич ідеї надлюдини. Вчитель розуміє до чого привели його лекції, він вказує героям на мораль, нагадує, що ніхто немає права вирішувати кому прийшов час померти.

Мотузка, відзначається хорошою операторською роботою. Вдала гра акторів робить фільм дійсно хорошим. Особлива варто виділити призначення на роль вчителя Руперта – знаменитого Джеймса Стюарта. Хічкок демонструє хибність розуміння ідеї надлюдини. Роздуми героїв відсилають до «Злочин і покарання» Федора Достоєвського, золотого правила моралі, християнського милосердя, категоричного імперативу Іммануїла Канта. Головний ініціатор злочину, показується режисером, як зіпсута людина, без співчуття, яка готова на все, щоб комусь довести чи задовільнити власні егоїстичні бажання.

«Мотузка – це гідне кіно від великого Альфреда Хічкока. Незважаючи на простий сюжет кіно, вбивства, пошуку злодія, воно наповнене авторським стилем. Режисер демонструє нам людяність, справжні цінності, нарцисизм через іронію. Вбивство, яке описується лиходієм як витончене мистецтво,  трактується, як нерозумний, безсердечний вчинок, як невдале розуміння ідеї про надлюдину Фрідріха Ніцше. Прагнучи стати кращим, злодій тільки продемонстрував власну деградацію, спотворивши при цьому погляди свого наставника.

The post «Мотузка»(Rope). Альфреда Хічкока. Право вирішувати, хто має померти first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.