Дитинство майбутнього митця минуло між Пелаго та Флоренцією. Мати Гіберті, після смерті свого чоловіка Чоне, жила з ювеліром Бартоло ді Мікеле, який і став головним наставником Лоренцо. Саме у його майстерні юнак опанував тонкощі роботи з металом, золотою інкрустацією та литвом, що згодом визначило його художній стиль. Водночас він вчився малюванню, брав участь у створенні фресок і, за власними словами, певний час працював у Пезаро при дворі Сіджізмондо Малатести. Це дало йому розуміння гармонії та пропорцій, властивих античній традиції.

Конкурс 1401 року

Справжній початок творчого злету Гіберті припав на 1401 рік, коли у Флоренції оголосили конкурс на виготовлення нових бронзових дверей для баптистерію Сан-Джованні. Темою конкурсної панелі стало біблійне Жертвоприношення Ісаака. Молодий Гіберті змагався з іншими визначними митцями, серед яких був і Філіппо Брунеллескі.

Його композиція вирізнялася витонченістю, балансом форм і технічною досконалістю. Судді високо оцінили майстерність лиття та виразність фігур, і саме Гіберті отримав замовлення. Так розпочалася робота, що тривала понад два десятиліття і завершилася 1424 року створенням дверей, які пізніше назвуть першим великим шедевром доби Відродження.

Скульптури для Орсанмікеле та інші замовлення

Паралельно з роботою над дверима Гіберті створив низку видатних бронзових скульптур для ніш будівлі Орсанмікеле — головного осередку флорентійських гільдій. Першою була постать Святого Івана Хрестителя (1416), виконана у величному, хоч і ще готичному дусі. Ця робота стала першою монументальною бронзовою статуєю у Флоренції та відкрила новий етап у розвитку пластики.

Згодом він створив Святого Матвія (1419) і Святого Стефана (1425), демонструючи поступовий перехід від готичної декоративності до класичної рівноваги. Його фігури набули монументальності, пропорційної гармонії й природної пластики, яка відповідала новим ідеалам італійського гуманізму.

У ці ж роки Гіберті виконав два бронзові рельєфи для купелі собору в Сієні (1417–1427). Робота над ними тривала довго, але вони засвідчили виняткову технічну майстерність митця у поєднанні світлотіні та просторової перспективи.

«Ворота раю»: вершина творчості

Другий великий етап творчості Лоренцо Гіберті розпочався після 1425 року, коли він отримав нове замовлення на східні двері баптистерію — ті самі, що згодом назвуть «Воротами раю». Робота тривала до 1452 року.

Десять позолочених бронзових панелей із біблійними сценами стали синтезом скульптури, живопису та архітектури. Гіберті вперше у скульптурному рельєфі використав лінійну перспективу, створивши ілюзію простору, глибини та руху. Його композиції наповнені життям, деталями, психологізмом і світлом. Мікеланджело, захоплений цими дверима, назвав їх «гідними раю».

Майстер, теоретик і наставник

Лоренцо Гіберті був не лише митцем, а й одним із перших істориків мистецтва. Його трактат «I Commentarii» став важливим джерелом для вивчення художньої теорії XV століття. У ньому він розглядав еволюцію мистецтва від античності до сучасності, описував принципи пропорції, перспективи й натуралізму.

Вплив Гіберті виходив далеко за межі його майстерні. Його ідеї про поєднання краси й технічної досконалості стали основою флорентійської школи мистецтва. Його учні, серед яких Лука делла Роббіа, продовжили традицію синтезу пластики, гармонії й духовного змісту.

У зрілі роки Гіберті досяг матеріального достатку і високого соціального статусу. Він мав власні маєтки, землі та був одним із найбагатших митців Флоренції. Його сини, Томмазо і Вітторіо, продовжили справу батька, а сам Лоренцо до останніх днів залишався символом флорентійського мистецтва.

Помер він 1 грудня 1455 року у Флоренції, залишивши по собі не лише величні твори, а й цілу епоху, у якій мистецтво стало шляхом до духовного оновлення.

Данило Ігнатенко

The post Лоренцо Гіберті — скульптор, що відкрив «Ворота раю» італійського Відродження first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Початковий проект передбачав центральний блок однакової висоти та глибини на трьох поверхах, з трьома входами на першому поверсі та сімома вікнами з кожного боку двох верхніх поверхів. Проте цей проект залишався незавершеним до 1549 року, коли власність була придбана Елеонорою Толедською, дружиною Козімо де Медічі. Після цього палац зазнав численних добудов, розширюючись у ширину та висоту.

Фасад був виконаний рустованою кам’яною кладкою, спершу складався з трьох рядів семиаркових еркерів, що нагадували римські акведуки. Поступово він увійшов у склад величезного комплексу будівель, який сьогодні включає 23 прольоти на першому поверсі та 13 на верхньому. Архітектурні плани шістнадцятого століття свідчать про чітке розділення приміщень на церемоніальні та житлові зони. Особливо варто відзначити згруповані сімейні апартаменти, створені за участю Бартоломео Амманнаті, які є характерною рисою резиденцій родини Медічі.

Великі розміри Палаццо визначалися не лише прагненням демонстрації статусу, а й дипломатичним протоколом: у палаці постійно приймали офіційні делегації та гостей при дворі Медічі. Комплекс розширюється на сади Боболі — одні з найстаріших італійських садів із фонтанами, гротами та декоративними елементами, створеними в 1550 році.

Архітектурна цінність полягає у його зовнішній суворості, контрастній до розкішного внутрішнього оздоблення. Палац містить численні колекції: Королівські апартаменти Медічі, Палатинську галерею, картини, скульптури, порцеляну, столове срібло та галерею костюмів. Впродовж своєї історії Палаццо Пітті слугував офіційною резиденцією родини Медічі та приймав інші європейські династії, серед яких Бурбони, Бонапарти та Савойські.

Данило Ігнатенко

The post Палаццо Пітті: архітектурна та історична цінність first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Філіппо Брунеллескі народився у Флоренції у родині сера Брунеллеско ді Ліппо Лапі, відомого нотаріуса, та Джуліани Спіні. Як другий із трьох синів, він з раннього віку демонстрував талант до ремесел і мистецтва.

Спочатку Брунеллескі навчався як ювелір і скульптор, що зумовило його ранній вступ до Arte della Seta — гільдії шовкових майстрів. У 1401 році він брав участь у конкурсі на створення бронзових рельєфів для дверей баптистерія Сан-Джованні у Флоренції. Його роботи, зокрема рельєф «Жертвоприношення Ісаака», продемонстрували його майстерність у композиції, динаміці та виразності. Однак переможцем конкурсу став Лоренцо Гіберті. Ця невдача, за словами біографів, спонукала Брунеллескі залишити скульптуру і присвятити себе архітектурі.

Архітектурні відкриття та внесок у перспективу

На початку своєї архітектурної кар’єри (близько 1410–1415 рр.) Брунеллескі зробив одне з найважливіших відкриттів епохи Відродження — лінійну перспективу. Він відродив принципи, відомі ще античним грекам і римлянам, які згодом були забуті в середньовічній Європі.

Лінійна перспектива

Брунеллескі створив розписні панелі, які демонстрували принцип єдиної точки зникнення, де всі паралельні лінії сходяться. Він також показав взаємозв’язок між відстанню та зменшенням об’єктів, створюючи ілюзію глибини на площині. Це відкриття стало основою для розвитку мистецтва Відродження, зокрема у творчості таких художників, як Мазаччо і П’єро делла Франческа.

Пізніше ці принципи були кодифіковані Леоном Баттістою Альберті у трактаті Della pittura («Про живопис»), де Брунеллескі отримав особливу присвяту як автор революційного методу.

Собор Санта-Марія-дель-Фьоре: шедевр інженерії

Купол Собору

Головною архітектурною працею Брунеллескі став купол Собору Санта-Марія-дель-Фьоре (Дуомо) у Флоренції. Будівництво собору розпочалося ще у 1296 році, але до початку XV століття завершення купола залишалося серйозною технічною проблемою. Через його величезні розміри жодна традиційна технологія не дозволяла завершити конструкцію без проміжних опор.

У 1418 році був оголошений конкурс на проектування купола. Брунеллескі запропонував інноваційне рішення, засноване на використанні подвійної оболонки купола та спеціальних технік мурування. Він розробив унікальні машини для підняття матеріалів, що дозволило виконувати роботи на великій висоті без традиційних риштувань.

Інженерія та винаходи

Інженерні рішення Брунеллескі були революційними для свого часу. Його машини, такі як підйомні крани та механізми для мурування, стали прикладом інноваційної думки.

Розвиток архітектури

Роботи Брунеллескі заклали основи для розвитку архітектури Відродження. Його підхід до пропорцій, гармонії та використання перспективи вплинув на ціле покоління архітекторів, таких як Мікелоццо, Альберті та Браманте.

Філіппо Брунеллескі був не лише архітектором і інженером, а й справжнім революціонером у мистецтві й науці. Його новаторські підходи до архітектурного дизайну, технічних рішень і художньої перспективи залишили незгладимий слід в історії європейської культури.

Данило Ігнатенко

The post Філіппо Брунеллескі: архітектор і винахідник, що змінив історію first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Народився  1377 року  в місті Флоренція (Італія).  Батько  займав  посаду  нотаріуса  і мріяв, щоб  його  син  також  оволодів  цією  професією, проте  обрав  іншу.  З  ранніх дитячих  років  Філіппо навчився  читати, писати й рахувати, трішки володів  латинською мовою.  Від батька  навчився  ремісництву, обрав ювелірну  справу, схвалену  ним.  До того ж  молодий  хлопець  прекрасно справлявся  з живописом, а в ювелірному  ремеслі  став  справжнім  професіоналом.  У 1398 році  навчається  в Арте делла сеті  на майстра.

Ходите по магазинах та ринках у пошуках дивану, який буде гарним, і головне на ньому зможуть поспати ваші рідні та друзі, які приїдуть до вас у гості ? Тоді вам необхідно зайти у вашу пошукову систему, і ввести розкладні дивани Інтеріа. Саме у інтернет – магазині «Інтеріа» ви знайдете великий асортимент диванів  на будь який смак.

Брунеллескі  проходить в Пістойї   практику та  здобуває  навики   майстра – ювеліра  в Лінарда ді Маттео  Дуччі.  Перебував під його  керівництвом  три роки.   У 1404 році    отримує  атестат  про закінчення  цеху – майстерні. Має  великі  земельні  володіння в околицях Флоренції, а також  будинок.  Неодноразово  його кандидатуру  обирали   в республіканські  урядові органи, починаючи з 1400  до 1405,  у зв’язку  з тридцятирічною перервою – 1418 року  у Раду дель Дудженто  або ж Пополо  чи Комуне.  Діяльність  будівельника  Брунеллескі в місті  чи поза ним,   проходила  виключно  за погодженням  з флорентійською  комуною.

Філіппо  розробив  низку архітектурних  проектів,  які дали можливість  укріпити  місто,  його  кордони та підлеглі   території  республіки.  Фортифікаційна  діяльність  проходила  в таких  містах як Пістойя, Лукка, Піза, Ліворно, Ріміні,  Сієна  та на  їхніх околицях.  Головним архітектором  міста  Флоренція   став  Філіппо Брунеллескі.

Йому  приписують  один  із найпрекрасніших  ранніх  шедеврів  – купол собору Санта – Марія дель Фйоре.   Ним  були зроблені  спеціальні  креслення  плану  купола  в натуральній  величині.  Початкові  роботи    з  будівництва куполу  розпочалися  у 1420 році.  Перед  початком  будівництва  Філліппо  вирішив  влаштувати  торжественний  сніданок.  Восени  отримав невеличку  платню  за  те, що  під його керівництвом  проходила  будівельна  робота,  тому  регулярна присутність Бунеллескі   на  будівельному майдані  не  була  обов’язковою. У 1429  році  архітектором  був запропонований  проект  щодо  осадження  міста  Лукки.  Проте  задум  щодо  возведення  системи дамб  ріки  Серкіо  та підняття рівня  води  з відкриттям  шлюзів  для  затоплення  місцевості   стін  Лукки  зазнав  невдачі.  Евакуювати  довелося  табір  флорентійців, які готували наступ  на  місто.  Флорентійці  звинувачували  Філіппо  в його невдалому  проекті по Луцці, постійно переслідуючи  двадцяти чотирьох річного  архітектора.   Та й зрештою  він сам  картав  і звинувачував себе  у  провалі.   Восени  1431  року, переживаючи  за безпеку  свого життя,  відправляється  до  Риму.

У 1434 році  – відмовляється від сплати  внесків  каменярам  та  деревообробникам, за  що   був  вкинений  у боргову в’язницю,  проте  за настійливістю  Опера дель Дуомо  і вмовлянням , щоб  без  Брунеллескі  не може продовжуватися  будівельна робота  – його звільнили.   У Філіппо  було сприйняття того, що  його оточують вороги, заздрісники.  Саме такий  настрій  він  мав, коли дізнався, що його  прийомний син Буджано   обікрав  власного  батька, втікаючи з Флоренції до Неаполю.  В тім  за настійливістю  першого повернувся,  був прощений,  Філіппо  зробив  свого  сина  прямим спадкоємцем.

З приходом  до влади Козімо  Медічі  усе  кардинально змінилося  після  вчиненою ним розправи  над Альбіцці  та їхніми  прихильниками.  Брунеллескі  назавжди відмовився  приймати політичну участь.   Займається будівництвом   капелли Пацци, вдосконалив  та розвинув  архітектурний та конструктивний прийом  в церкві  Сан-Лоренцо.  У 1436 році розпочалися  роботи  згідно проекту  будівництва  базиліки  Сан-Спіріто.  Останнім  культовим  шедевром  найвеличнішого архітектора    стала  капличка  Санта Марія дельї Анджелі  у місті Флоренція.  Дана будова  так і не була  закінчена.

Флоренція зберігає цілу низку творів  архітектора і скульптора Брунеллескі, зокрема палаццо Пітті та Бадія  у Ф’єзоле, які не були закінчені  ним. Він займався будівництвом  не лише  в одній  Флоренції , а й в Пізі, Пістойї, Прато, куди їздив  декілька  разів  на  рік.
До того ж  будував  в інших містах – Сієні  Луцці, Вольтерре, Ліворно, ним очолювалася  фортифікаційна  робота в Сан – Джованні Валь д’Арно.   Приймав  участь  в засіданні  рад, комісій,  проводив консультації  з питань архітектури, будівництва, інженерної справи. Він  став  досить відомою  і впливовою  людиною  у флорентійському  суспільстві.  Був запрошений  в  місто  Мілан  з метою будівництва  у ньому  собору,  давав поради  щодо  укріплення  міського  замку.

Він виконує  функцію  консультата  в містах  Ферара,  Ріміні, Мантуя, а в Караррі  проводить  мармурову  експертизу.

Навесні   1449 року  помер  видатний   архітектор  Брунеллескі.  Поховання відбулося  в  соборі  Санта – Марія дель Фйоре.

Іван Стрілець

The post Філіппо Брунеллескі – життя та діяльність first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.