У 407–405 роках до н. е. Конон послідовно обіймав посаду стратегу-філархів і адмірала афінського флоту. Його кар’єра, однак, не була вільною від невдач. У 406 році він зазнав поразки від спартанського командувача Калікрата і був заблокований у Мітилені. Проте обставини швидко змінилися після того, як афіняни здобули неочікувану перемогу під Аргінузами — морську битву, що продемонструвала потенціал флоту Афін навіть після катастрофічних втрат. Ця перемога дала змогу деблокувати Конона, який згодом зіграв ключову роль у подальших подіях, незважаючи на нову поразку афінського флоту під Егоспотамами в 405 році до н. е. У результаті цієї битви Спарта фактично знищила військово-морські сили Афін, що змусило Конона шукати притулок на Кіпрі, де він опинився під захистом місцевих перських сатрапів.

Конон і війна Спарти з Персією

Після Пелопоннеської війни Спарта, яка досягла вершини політичного та військового впливу, швидко втратила підтримку частини еллінського світу через свою авторитарну зовнішню політику. Це зумовило нову хвилю конфліктів, у яких Перська імперія, зокрема її західна частина під контролем сатрапа Фарнабаза, намагалася втрутитися у внутрішні справи грецьких полісів з метою встановлення власного впливу. Саме в цьому контексті Конон отримав командування перським флотом у союзі з Фарнабазом, що стало одним з рідкісних випадків активного союзу між грецьким стратегом та східною імперією.

У 394 році до н. е. під Кнідом, у південно-західній частині Малої Азії, об’єднаний персько-афінський флот під керівництвом Конона завдав нищівної поразки спартанській ескадрі. Ця перемога мала стратегічне значення, оскільки поклала край гегемонії Спарти на морі, що дозволило Афінам частково відновити свою військово-політичну присутність в Егейському басейні. Здобувши цю перемогу, Конон повернувся до Греції й розпочав масштабну реконструкцію оборонних споруд Афін, включно з відновленням довгих стін, які колись сполучали місто з портом Пірей. Ці стіни були символом афінської могутності і були зруйновані спартанцями після перемоги в Пелопоннеській війні. Їх відновлення знаменувало не лише технічне, а й символічне відродження афінської полісної гордості.

Однак політичні умови в регіоні залишались вкрай нестабільними. Хоча Конон прагнув відновити афінську силу, його союз із Персією не був довготривалим і беззастережним. Коли він вирушив до перського двору у складі посольства з Афін, намагаючись нейтралізувати спартанські дипломатичні інтриги, його було ув’язнено. Причини арешту залишаються предметом наукової дискусії, однак історики схиляються до думки, що перси більше не вважали його корисним у зміненому стратегічному контексті. Ймовірно, саме на Кіпрі, куди його заслали або звідки він уже не зміг повернутись, Конон і завершив своє життя.

Спадщина Конона полягає не лише у конкретних військових досягненнях, а й у здатності пристосовуватись до нових політичних реалій. Його співпраця з персами свідчить про гнучкість мислення та дипломатичну проникливість, рідкісну серед еллінських стратегів. Він уособлює собою перехідний період у грецькій історії, коли традиційні полісні структури почали поступатися місцем новим геополітичним альянсам, у яких вирішальне значення мали як флот, так і дипломатія.

Данило Ігнатенко

The post Конон — афінський адмірал і його перемога над Спартою first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Політичний контекст та прихід до влади

На момент сходження Нектанеба II на престол Єгипет перебував під загрозою повторного завоювання Ахеменідською імперією. Його попередник, Ахоріс (393–380 рр. до н. е.), значно зміцнив армію, найнявши численних грецьких найманців, яких очолив афінський стратег Хабрій. Однак перський цар Артаксеркс II готував масштабне вторгнення, щоб повернути контроль над Єгиптом.

Війна з Персією (373 р. до н. е.)

У 373 році до н. е. перська армія чисельністю близько 220 000 воїнів під командуванням Фарнабаза та афінського зрадника Іфікрата рушила на Єгипет. Спочатку єгиптяни зазнали поразки через тактичні помилки, але невпевненість Фарнабаза дозволила Нектанебу II реорганізувати війська.

Вирішальна битва відбулася біля Мендеса в дельті Нілу, де єгипетські сили, використовуючи знання місцевості, завдали контрудару по флангах персів і змусили їх відступити. Ця перемога надовго відстрочила нові спроби перського вторгнення, оскільки в самій Персії почалися повстання сатрапів.

Внутрішня політика та культурний розквіт

Нектанеб II активно підтримував храмове будівництво, зокрема в:

• Філах(храм Ісіди),
• Едфу(реконструкція святилища Гора),
• Гермополісі Магна(розвиток культу Тота).

За його правління відбувся ренесанс єгипетського мистецтва, що виразився у витончених рельєфах та архітектурних ансамблях.

Незважаючи на те, що після смерті фараона Єгипет знову опинився під владою Персії (343 р. до н. е.), його правління стало символом останнього періоду незалежності країни. Діяльність Нектанеба II підготувала ґрунт для подальшої еллінізації Єгипту за часів Птолемеїв.

Данило Ігнатенко

The post Нектанеб II: останній великий фараон незалежного Єгипту, його правління та військові перемоги first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.