У Візантійській імперії ставлення до торгівлі залишалося невідмінним від античних часів. Ця галузь діяльності не відзначалася особливим престижем і вважалася несумісною з високим статусом землевласників і аристократів. Наприклад, імператор Феофіл (правління 829-842 рр. н. е.) прийняв радикальні заходи, спалив весь корабель разом із вантажем, після того як дізнався, що його дружина Теодора займалася торгівлею та мала фінансові відносини з судном. Це ставлення часто призводило до того, що візантійські хроністи мовчали про торгівлю. У візантійському мистецтві та літературі торговці, купці, банкіри та лихварі, які займались обманом і шахрайством, зображувалися як жителі нижніх кіл пекла.

В Імперії панувала загальна недовіра до торговців і підприємців, незалежно від їх статі. Це ставило перед імператорами завдання забезпечити стандартизацію мір і ваги, а також контроль за цінами. Для вимірювання важких вантажів використовували сталеярди та гирі у формі бюста імператора або богині Мінерви, тоді як менші товари, наприклад спеції, вимірювалися за допомогою ваг з мідним сплавом або склом. Щоб уникнути шахрайства, ваги були позначені їх реальною вагою або еквівалентною вартістю в золотих монетах і періодично перевірялися.

У Візантійській імперії було створено систему стандартизації мір і ваги, яка допомагала зменшити шахрайство та зберегти довіру до торговців і підприємців. Це свідчить про важливість правильного управління та контролю за торгівлею в давньому світі.

Данило Ігнатенко

The post Торгівля у Візантійській імперії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.