Квакери не тільки відкидали традиційні церковні ієрархії, а й виступали проти клятв, військової служби, примусу до релігійної участі та примусового фінансування церков. Їхні збори були відомі споглядальною тишею, у якій кожен віруючий очікував внутрішнього голосу Духа, що міг спонукати до промови. Такий містичний і неформальний характер богослужіння робив рух відкритим до представників різних соціальних груп, окрім вищої аристократії та маргіналізованих верств. Саме цей підхід — безслівне, але щире внутрішнє переживання Бога — спричинив експоненційне зростання числа прихильників руху у 1650-х роках.

Попри активне переслідування з боку як англіканської, так і пуританської влади, Товариство Друзів виявилося життєздатною організацією. Репресії за відмову від церковних служб, сплати десятини чи принесення присяги призвели до арештів та смертей сотень квакерів. Проте навіть у в’язницях Друзі зберігали принципову позицію, що з часом здобула повагу навіть серед опонентів.

Географічне поширення та політична реалізація віровчення

Одним із найвизначніших етапів у розвитку квакерства стало його перенесення до Північної Америки. Уже з 1650-х років квакерські місіонери, зокрема й жінки-проповідниці, почали діяти в колоніях, таких як Меріленд і Массачусетс. Хоча у другій із цих колоній на них чекали репресії — аж до смертної кари — Друзі закріпилися в Род-Айленді, Нью-Джерсі, Північній Кароліні, Вірджинії та Нью-Йорку. З 1661 по 1698 рік були організовані щорічні збори для кожного з цих регіонів, що свідчить про інституційну стабільність руху.

Кульмінаційним вираженням квакерських ідеалів стала колонія Пенсильванія, заснована у 1681 році Вільямом Пенном — аристократом, що прийняв квакерство і прагнув втілити його принципи в державному управлінні. Пенсильванія стала свого роду лабораторією релігійної терпимості й пацифізму, де уряд не нав’язував релігійних догм, а представники різних конфесій мали рівне право на проживання та участь у політичному житті. Хоча Пенн стикався з труднощами — політичними конфліктами, банкрутством і відсутністю військового захисту колонії — його «Священний експеримент» мав глибокий символічний вплив і надихав інших реформаторів.

Не менш важливою була позиція квакерів щодо корінного населення. Вони прагнули будувати з індіанцями стосунки на засадах взаємної поваги, не застосовували силу і в багатьох випадках досягали мирного співіснування. Хоча твердження Вольтера про те, що «договори Пенна з індіанцями були єдиними, які ніколи не порушувалися», дещо ідеалізоване, проте воно влучно передає суть квакерського підходу до міжкультурних відносин.

Соціальний вплив та спадщина Товариства Друзів

Незважаючи на порівняно невелику чисельність, Товариство Друзів справило глибокий вплив на розвиток освіти, гуманітарної діяльності та прав людини. Вони стали піонерами у створенні шкіл, що надавали рівну освіту як хлопцям, так і дівчатам, виступали проти рабства ще задовго до початку загальнонаціонального аболіціоністського руху, активно долучалися до благодійності, боротьби з алкоголізмом, покращення умов праці та охорони здоров’я.

Квакери відзначалися високим рівнем етичного підприємництва, зокрема в банківській сфері, фармацевтиці та харчовій промисловості. Відомі британські компанії — як-от Barclays, Cadbury, Rowntree — були засновані квакерами або розвивалися під їхнім впливом. Цей феномен зумовлений глибоким зв’язком між релігійною відповідальністю та професійною етикою, характерним для цієї громади.

У ХХ столітті квакери стали помітними учасниками міжнародних ініціатив за мир, зокрема у межах створеної в 1947 році Американської служби друзів (AFSC), яка була відзначена Нобелівською премією миру за допомогу жертвам війни та голоду. Такий акцент на миротворчості та справедливості відображає фундаментальну переконаність у святості людської гідності та важливості ненасильницького вирішення конфліктів.

Данило Ігнатенко

The post Товариство Друзів (квакери): походження, віровчення, історія first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Термін «квакери» має англійське походження і в перекладі означає «тремтіти», «благоговіти». Засновником виступив англійський пуританин Джордж Фокс, на якого суттєво вплинули творчість Якова Бьоме, пуританський світогляд та протестантська містика в осередках лютеранського пієтизму. Свою першу проповідь Фокс проголосив 1648 року, в якій підкреслив важливість Божого страху та благоговіння перед Богом.  На думку Фокса, серце людини як частина людської душі є каналом Святого Духа, через який Бог дає людині одкровення. Оскільки Святий Дух є Всеосяжним і Всеспроможним, звідси випливає про Його можливість давати людині настанови і поза Святим Письмом (не відкидаючи важливість і актуальність останнього). Свою промову Фокс виголосив на судовому засіданні. З початку виникнення, від квакерів відхрещувались усі традиційні як протестантські так я католицькі церкви зважаючи на радикальність їх поглядів.  «Квакери» отримали таку назву в якості прізвиська; згодом цей термін позначав самоназву течії, хоча і називали себе найбільше «Товариством Друзів» або просто «Друзі».

Основну увагу квакери приділяли спілкуванню зі Святим Духом, Який промовляє до «внутрішньої людини» в людське серце. Теологія квакерів була пневмоцентричною, оскільки основою виступали духовні переживання і можливістю мати «живий зв’язок з Богом». Конгрегації (зібрання) квакерів проводились без особливої богослужбової практики. Як правило, члени квакерських спільнот мовчать під час служби, а промовляють лише ті, хто відчуває присутність і поклик Святого Духа. Лише такі особи навчають, діляться в спільноті одкровеннями та пророкують. Ні співів духовних гімнів, ні специфічних молитов або інших обрядів, квакери не практикували. Натомість, в «Друзях» нерідко можна бачити осіб які тріпотять від духовних екстатичних переживань «в середині». Піком цієї внутрішньої екзальтованості є проголошення істинного слова, – проповіді або пророцтва.  Більшість спільнот квакерів не практикують жодних таїнств, таких як хрещення, причастя. Немає аналогу також і обряд церковного вінчання: молодята в спільноті виголошують клятву вірності в присутності громади та старійшин.  Похорон проходив без усілякого обрядодійства.

Немає у «Друзях» і релігійної субординації – священиків та пастирів. Рівноправність членів зібрання робить їх рівними і в плані релігійних доручень. Старійшини конгрегації, які слідкують за порядком в зібранні можуть призначатись і чоловіки і жінки.

«Товариство Друзів» відоме по всьому світу чіткою соціальною позицією. Переважна більшість квакерів тримаються пацифістських переконань, не клянуться у судових залах, і в пошані до інших людей не виокремлюють нікого з огляду на їх статус-кво. Квакери відомі своїми філантропічними поглядами, і тому закликають до взаємодопомоги кожному; працюють у різноманітних соціальних сферах гуманітарної допомоги. За свої принципові пацифістські погляди, квакери підлягали переслідуванням. Першою жертвою квакерських переслідувань стала англійська мучениця Мері Дайєр, яку привселюдно стратили через повішання 1 червня 1660 р.

На сьогодні кількість квакерів встановити важко. За деякими даними, кількість квакерів по всьому світу нараховує 360 тис. Найбільші спільноти розташовані в Британіїї, США, Німечинні, Кенії. Окремі послідовники «Друзів» є і в Україні, головним чином у центральній та південно-східній частинах.

Євген Распопов

The post Квакери. Релігійна Спілка Друзів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.