Європа розпочинається з людини як усвідомленого мислячого і розумного суб’єкта, який виробляє культурні цінності, надаючи їм філософського осмислення. Історія буття нашого народу починається з усвідомленнями: а хто ми є насправді? Який наш шлях? Чого найбільше бажаємо і хочемо у житті? Які для нас речі є важливими та необхідними?

Я бачу як Україна піднімається з колін, струнка наче дівчина, з вплетеною у волоссі калиною і чарівним голосом крокує до Європи, на шляху чужинці, скрізь чекає небезпека, а вона йде гордо піднявши голову вгору і усміхається майбутньому своїх дітей. До неї горнуться усі, люблять і поважають, але намагається дурити і лицемірити одна – Мокоша.

Пограбовані храми, облуплені стоять, чекають мудрого поводиря моралі і духовності «другого Захарію», мимо пролітають ординці, розлючені орки спустошують і забирають усе награбоване, називаючи «своїм». Мовчить старий кобзар, сумно граючи  на бандурі сумних і жалісливих пісень, оспівуючи долю України і її козацтва і плаче разом з Батьком нації Тарасом «пограбовано тебе, ось тому ти бідна…».

Жадібність і ненаситність переповнила панів поганих, що в ярмо народ запрягли і їдуть на ньому, але не довго буде тривати глузування над ними. Тиранія і олігархія – це шлях безумців, які втратили назву «Homo», стаючи подібними собі голодними звірами, які ніколи не бачили «їжі». Ваші витівки схожі на «театр абсурду», сліпий того не побачить.

Я сумую за цвітом нації, який загинув за вашого безумства влади, не боявся сказати правду у вічі, яку не любите, більше улесливу брехню і солодку неправду. «Доборолася Україна до самого краю, свої діти, гірше ляха її розпинають»,- як напророчив Великий Кобзар, то те й очима бачимо. Невже знайдеться серед усього цього безладу здоровий глузд, замінений на бездарність одних і тупість інших.

«Жиди погані правлять нами, а ми ще гірше, ніж жиди. Жиди в ярмо нас запрягли», – сказав Батько крізь століття і заснув навіки, залишивши любов і тугу за Україною, а не поклон імперії, жорстокої, кривавої і несправедливої у всіх відношеннях. «Кохайтесь чорнобриві та не з москалями, бо москалі – чуже люде лихо роблять з вами ». То ж думайте, перше ніж робити вибір, з ким відроджувати Україну.

«і на народженій землі не буде більше супостата, а буде син, і буде мати, і  будуть люди на землі», – говорить, пророкуючи про Україну Тарас Шевченко, яка відроджуватиметься як Фенікс з попелу. І у ній не буде жахливої тітки Мокшандії, а відновиться велика могутня держава- Київська Русь і возсяде в ній князь, який буде мудрий у слові і з мечем в руках, а при ньому духовний пастир як Митрополит Іларіон Київський.

То що відібрано – повернеться, розцвіте сильна держава, перед нею на коліна стане уся Європа, бо вистраждала багато і отримала чимало ран.

«Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, ще на нашій Україні доленька наспіє. За Карпати відіб’ється, згомонить степами. України слава стане поміж народами ».

Пам’ятайте про тих, завдяки яким наша країна здобула незалежність. Це наші національні герої, котрими має гордитися увесь український народ: Петлюра, Скоропадський, Бандера, Шухевич, Стус, Чорновол, Небесна Сотня, Воїни АТО, Андрій Кузьменко.

Пегас

The post Фенікс – Відродження first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.