Слово спорт походить від старофранцузського desport – розвага, гра. Його мета – показ швидкості, сили, витривалості, спритності для перемоги над суперником, обов’язковим  є наявність судді і правил. Бойове мистецтво не є способом розважання. Людина, яка займається бойовим стилем, намагається продовжувати в ньому практикуватись до самого останнього дня свого життя. Спорт в основному призначений для дітей і молодих, він не ставить цілі після 45-50 років продовжувати тренуватися.

Бойове мистецтво допомагає покращити здоров’я, навчає самозахисту, вдосконалює  тіло і волю людини. Воно поєднує в собі елементи конфуціанства, дзен-будизму та даосизму. Шанобливість до майстра (сифу в китайській і сенсей в японських культурах) є основою східних єдиноборств. Щоб чогось навчитись, людина повинна бути вірною порадам наставника, ввічливою, наполегливою, скромною, уважною. В процесі років тренувань – учень навчається бути витривалим, терпіти фізичний біль, травми і т. д.

Вивчаючи бойові мистецтва, людина має шанс стати кращою. В основу бойових стилів покладені такі принципи: людяність, честь, чесність, вірність. Зал для заняття єдиноборствами з китайської та японської мови перекладається «місце для знаходження шляху», тут по правилах не можна лежати, розвалюватись, нахабно поводитись, зневажати своїх колег, надмірно говорити.

Парадоксальним в бойовому стилі є ненасилля та милосердя, але присутні в ньому готовність покалічити суперника в самозахисті. Використовувати бойові приойми на повну силу дозволяється тільки тоді, коли виникає смертельна загроза вашому життю або життю близьких вам людей. Карате, ушу, тхеквандо, дзю дзюцу, айкідо та ін. східні бойові стилі виховують гуманну, відповідальну, стриману, сміливу, справедливу особистість.

Бойове мистецтво варто охарактеризувати всім відомим символом інь та ян. Він означає єдність і боротьбу протилежностей. Зв’язок легкого духу, який на сході є союзом мислення, емоцій, волі та твердого матеріального тіла утворює рівновагу особистості. Цілісна особа сифу чи сенсей – це певний ідеал, зразок для наслідування, розвитку. Вдосконалення відбувається все життя, від початку входження в світ бойового єдиноборства до останнього подиху, де б не застала смерть.

The post Коротко про Бойове мистецтво first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Крім  хорошого сценарію з несподіваними вчинками персонажів, кіно зачаровує дивовижною музикою і неперевершеним візуальним оформленням. Актори справилися добре, їхня гра не завжди грандіозна, вона хороша і старанна. Чжан Імоу показує непросте життя чотирьох воїнів, майстрів бойових мистецтв III століття до. н. е. Слід зазначити, що бойові сцени грають другорядну роль в фільмі «Герой».

Кіно наповнене культурними символами, елементами традиційних  китайських релігійно-філософських вчень: даосизм, легізм, конфуціанство. Чжан Імоу показує єдність різних способів пізнання шляху, ми бачимо як воїни вивчають каліграфію, щоб вдосконалити власну майстерність. Одна  візуальна сцена втілює боротьбу двох свідомостей через битву  головних персонажів з незвичними іменами Безіменного і Неба. В ній герої, навіть літають, але тут важлива не фантастична лінія, а даоська ідея чистого розуму (серця), не затуманеного емоціями.

Найманий вбивця, який намагається вчинити замах на життя імператора, здійснює свій план дотримуючись всіх церемоній конфуціанства, його звертання, позиції, ритуали чіткі та конкретні. Цинь Шихуанді прагне об’єднати, щоб стати єдиним державним і релігійним лідером – сином Неба, як і передбачать китайські традиції. Його слуги і чиновники втілюють принципи легізму, який стверджує, що кожна людина має дотримуватись законів.

Всі персонажі – це скоріше не живі люди, а архетипи культури Китаю в III столітті до н. е. І музика, і природні пейзажі, і армії воїнів, і майстри бойових  єдиноборств створюють картину цілісної Піднебесної, не історичної, а такої, якої вона постає в вченнях: конфуціанства, даосизму, легізму. Крім глибоких смислів, фільм Чжана Імоу насичений цікавим сюжетом з різними, неочікуваними поворотами.

The post «Герой» (Ying xiong). Демонстрація образів культури Китаю в III ст. до. н.е. first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Перший текст читається, немов слова оракула, збірник афоризмів чи філософська поема. Другий твір відрізняється блискучим літературним стилем, метафоричністю, живими образами. Кожна з книг є глибокою, багатогранною, наповненою смислами. Перечитуючи твори двох китайських мудреців, можемо спостерігати, що в них закодована не тільки філософія, але й елементи психої-фізичної практики.

Пізніше, з вчення двох китайських філософів утворилася релігія. Вона має своїх божків, Лао цзи став одним з головних богів, додалися буддійські та конфуціанські мотиви. Містика древніх текстів обросла магічними нашаруваннями, таким як заклинання духів, віра в досягнення безсмертя фізичного тіла, шкідлива алхімія (вживання ртутної таблетки ) і т.д.

«Дао де цзин», «Чжуан цзи», не рідко вважають трактатами китайської філософії. Це одночасно і вірне, і не зовсім коректне твердження. Розгорнутої філософської системи, як в Платона чи Аристотеля ви в них не знайдете. Ці тексти можна порівняти з фрагментами Парменіда, Геракліта, але тільки в певній мірі. Лао Цзи більше натякає, задає запитання, Чжуан Цзи намагається показати свій досвід осягнення Дао через притчі, анекдоти, діалоги.

The post Коротко про Дао де цзин і Чжуан цзи first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Вони проводили від 4 до 2 років в Китаї, вчилися в чанських майстрів, а потім переносили знання, вчення наставників на землю Японії. Інколи дзен поділяють на школу сото і школу Ріндзай, але більшість буддійських послідовників не погоджуються з такою класифікацією.

Особливістю дзен-буддизма гармонійний синтез ідей даосизму, цінностей китайської культури і трансформація їх в унікальну релігію, яка розвивалася на Японських островах. Слово «дзен» означає споглядання, зосередження, так називається духовна практика в цьому напрямі буддизму. Основні елементи вважаються такими: саторі (миттєве просвітлення); дзадзен (зосередження сидячи); передача вчення від вчителя до учня; ненасилля; інтуїтивне сприйняття; юген (прихована краса глибини в зовнішніх проявах); працелюбність; вабі-сабі (скромна простота); парадоксальні задачі (коани); вторинність буддійських писань.

Майстри дзен-буддизма часто виражалися надто парадоксально, могли несподівано крикнути, вдарити, інколи використовували гумор. Ціль була в тому, щоб вивести учнів з зони комфорту, навчити терпінню і співстражданню.  В культурі Японії, релігія дзен здійснила надзвичайний вплив. Вона злилася з традиційною каліграфією; живописом; музикою (гра на флейті сякухаті); бойовими єдиноборствами, чайною церемонією, вирощуванням карликових дерев бонсай, «творення саду каменів»; кюдо (стрільба з лука); хоку (тривірші) та ін.

З 50-тих і 60-тих років XX століття вона почала проникати в Європу, Америку. Такі відомі науковці, філософи, психологи: Карл Юнг, Карен Хорні, Еріх Фром, Алан Уотс писали дослідження по дзен-буддизмі. Дзен став невіддільною частиною частиною творчості: Джека Керуака, Олдоса Хакслі, Джерома Девіда Селінджера, Роберта Желязни, Урсули Ле Гуін, Віктора Пелєвіна.

Дзен-буддійстські мотиви присутні в кінематографі: «Сім Самураїв» Акіри Куросави; «Сталкер» Андрія Тарковського; «Зоряні Війни» Джорджа Лукаса; «Матриця» (тоді ще братів Вачовських); «Бійцівський клуб» Девіда Фінчера; «Вбити Білла» Квентіна Тарантіно. В XXI столітті дзен є однією з найбільш популярних течій буддизму в світі.

Тарас Клок

The post Коротко про дзен-буддизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.