Слово Апокаліпсис не означає кінець світу. З грецької мови воно перекладається, як одкровення. Правильніше і точніше – розкриття, знімання покрову. Одкровення від Іоанна можна назвати хорором і книгою жахів. Герой тексту – постійно пише про події, які йому являлися. Виникає враження, що ці видіння наче споглядання образів, які демонструються в кінотеатрі на великому екрані.

Апокаліпсис виділяється кінематографічністю. Всі жахливі події легко уявляються. Одкровення розвиває фантазію, його цікаво читати в будь-якому віціє.  Починати можна з дев’яти  років, або пізніше. Всі монстри: «чудовисько з багатьма головами», «звір, який виходить з моря», «звір з під землі», «вершник на ім’я Смерть» здаються зловісними. Вони жахливіші за клоуна Пенівайза Стівена Кінга, чи голлівудські «жахастики»: привидів перевертнів, вампірів, гігантських динозаврів. Насичений описами епідемій, насилля, смертей, плачу, страждань людей..

Все жахіття описане в Одкровенні від Іоанна може налякати, вразити, але також, покращити ваш літературний смак, продемонструвати, наскільки людська фантазія може розвинутися, створюючи химери, які ніколи не існували в реальності. Звичайно Апокаліпсис – це дуже діючий засіб для розвитку уяви, тільки не варто жити однією фантазією. Остання частина Біблії завжди лякала людей, нічого не змінилося за тисячі років. Сучасним читачам цікаво буде читати його, нажахатися, відчути збудження, збагатити свою уяву, відпочити від побутових проблем.

The post Апокаліпсис від Іоанна. Книга Жахів в Біблії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Чим цікавий «Тихоокеанський Рубіж»? Режисер дійсно знімав кіно, отримуючи задоволення від процесу створення. З усіх сорока видів чудовиськ, на екрани потрапило тільки дев’ять. Деякі критики, звернули увагу, що монстри «кайдзю» краще прописані в фільмі Гільєрмо дель Торо за людей. Масштабно виглядають сцени руйнування міст, величезність гігантів, битви роботів з потворами.

Монстри в «Тихоокеанському Рубежі» виглядають реалістично, режисер детально розробив їхній зовнішній вигляд. Виникає враження, наче «кайдзю» важливіші за людей. Кіно вийшло б кращим, якби Гільєрмо дель Торо дозволили знищити людську цивілізацію. Суспільство двадцять першого століття, яке ми спостерігаємо на екрані не надто розумне, воно все таке ж споживацьке.

«Кайдзю» є втіленням апокаліпсису (судного дня). Гігантські чудовиська – це відплата людству за його ставлення до собі подібних, псування природного середовища і власної деградації. Роботи рідко використовують ракети, вогнепальну зброю. Вони протистоять монстрам, використовуючи руки, ноги, будівлі, кораблі. В «Тихоокеанському Рубежі» відмінний екшн. На жаль слабкий сценарій, тупуваті люди, майже відсутність драматизму, не дозволяють назвати творіння Гільєрмо дель Торо по справжньому якісним.

Повторимо, що режисер старався! Це видно неозброєним оком. Він отримув справжній кайф від створення «кайдзю», постановки боїв, руйнування гігантами людських будівель. Музика в кіно додає ритму крутому екшну. Гумор не завжди потрапляє в ціль, операторська робота хороша, акторська гра не видатна, але й не погана. «Тихоокеанський Рубіж» в першу чергу є видовищним, гучним  блокбастером, не серйозною драмою про монстрів, яким протистоять гігантські людські роботи.

Кожний кайдзю – це унікальне, могутнє творіння, приречене на поразку від звичних крутих героїв і героїнь. Стереотипний хепі енд руйнує атмосферу кіно. Краще режисерові дозволили знищити людську цивілізацію, тоді б Жах перед Невідомим, Таємним, Надсильним, відчай від невідворотної катастрофи зробив фільм не лише блокбастером, а цілісним художнім полотно, дійсно «прекрасною поемою про гігантських монстрів».

The post Фільм Тихоокеанський Рубіж (Pacific Rim) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.