Для управління країною було створено регентську раду під керівництвом Вільяма Маршала, 1-го графа Пембрука. До 1217 року повстання було придушено, а французькі війська виведені з Англії. Після смерті Маршала (1219) владу перебрав Губерт де Бург, який керував урядом до 1232 року, доки не був усунений самим Генріхом.

Період особистого правління

У 1234 році, після вигнання французьких радників П’єра де Роша та П’єра де Ріво, Генріх III почав самостійне правління. Однак його політика викликала незадоволення баронів через:

• Залежність від іноземних радників (савойських та лузіньянських родичів).
• Неефективні військові кампанії, зокрема невдала експедиція у Францію (1242).
• Фінансові зобов’язання перед папством, пов’язані з претензіями на Сицилійську корону для сина Едмунда.

Конфлікт із баронами та Положення Оксфорда

У 1258 році через фінансову кризу та зростання опозиції Генріх III був змушений погодитися на Положення Оксфорда – серію реформ, які обмежували королівську владу. Згідно з цим документом:

• Створювалася 15-членна таємна рададля контролю над урядом.
• Скорочувався вплив іноземців на державні справи.
• Впроваджувався принцип обмеженої монархії.

Однак внутрішні суперечності серед баронів дозволили Генріху скасувати реформи у 1261 році, що призвело до відкритого конфлікту.

Повстання Симона де Монфора та його наслідки

У 1264 році лідер баронів Симон де Монфор підняв повстання. У битві при Льюїсі (14 травня 1264) король і його син Едуард зазнали поразки й потрапили у полон. Монфор фактично правив Англією, скликавши перший парламент (1265), до якого увійшли представники міст.

Проте вже у серпні 1265 року Едуард переміг повстанців у битві при Івшемі, де Монфор загинув. Генріх III формально відновив владу, але реальне керівництво перейшло до його сина. Після смерті короля (1272) Едуард I зміцнив централізовану владу, використовуючи досвід конфліктів свого батька.

Правління Генріха III залишило суперечливий слід в історії Англії:

• Негативи: слабкість у зовнішній політиці, залежність від папства, конфлікти з баронами.
• Позитиви: розвиток культури (зокрема, будівництво Вестмінстерського абатства), посилення парламентаризму після повстання Монфора.

Його епоха стала важливим етапом у формуванні англійської конституційної монархії, заклавши основи для подальших реформ Едуарда I.

Данило Ігнатенко

The post Генріх III: правління, реформи та конфлікти в середньовічній Англії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.