Стратегічна програма «Хамлет»

Одним із головних проєктів уряду президента Нго Дінь Дьєма стала стратегічна програма «Хамлет». Її задум полягав у тому, щоб ізолювати селянське населення від впливу В’єтконгу. Для цього тисячі жителів сільських районів переселяли до спеціально укріплених поселень, оточених парканами, ровами та сторожовими вежами. Ідея була запозичена з британського досвіду боротьби з комуністичним повстанням у Малайї. Там переселення населення до так званих «Нових сіл» допомогло суттєво послабити підтримку повстанців. Американські та південнов’єтнамські стратеги сподівалися повторити цей успіх у В’єтнамі.

Однак умови були зовсім іншими. У Малайї існувало чітке розмежування між етнічними китайцями-повстанцями та більшістю населення. У В’єтнамі ж члени В’єтконгу часто були вихідцями з тих самих сіл, що й урядові прихильники. Через це було майже неможливо визначити, кого слід захищати, а кого ізолювати. Крім того, примусове переселення викликало значне невдоволення селян. Людей змушували залишати свої будинки, поля, могили предків і традиційні громади. Внаслідок цього багато мешканців почали сприймати уряд Дьєма як джерело проблем, а не захисту. У багатьох стратегічних селах прихильників В’єтконгу невдовзі стало не менше, ніж за межами цих укріплених поселень.

Битва при Ап Бак: тривожний сигнал для Вашингтона

Справжнім шоком для американських військових стала битва біля села Ап Бак у січні 1963 року. Підрозділ В’єтконгу, який поступався чисельністю та був оточений силами ARVN, зміг успішно відбити атаки урядових військ.

У ході бою комуністи знищили п’ять вертольотів, убили приблизно 80 південнов’єтнамських солдатів і трьох американських радників. Після цього їм вдалося вирватися з оточення.

Події в Ап Бак продемонстрували серйозні недоліки південнов’єтнамської армії. Незважаючи на технічну перевагу, ARVN не змогла реалізувати свої можливості через слабке керівництво та погану координацію дій. Для багатьох американських журналістів ця битва стала доказом того, що офіційні оптимістичні звіти про перебіг війни не відповідають дійсності.

Зростання критики американської політики

Після Ап Бак дедалі більше журналістів почали ставити під сумнів ефективність американської стратегії у В’єтнамі. Репортери, які працювали безпосередньо на місці подій, бачили розрив між офіційними заявами та реальною ситуацією на фронті.

Однак у Сайгоні сформувалася впливова бюрократична система, зацікавлена в демонстрації успіхів. Командувач американських сил генерал Пол Гаркінс і посол США Фредерік Нолтінг продовжували запевняти Вашингтон, що війна розвивається у правильному напрямку. Такі суперечливі оцінки створювали дедалі більшу плутанину серед американського політичного керівництва.

Буддійська криза та політичний занепад режиму Дьєма

У 1963 році військові проблеми доповнилися серйозною політичною кризою. Режим Нго Дінь Дьєма дедалі більше втрачав підтримку населення.

Особливе обурення викликала діяльність членів родини президента. Його брат Нго Дінь Нху мав величезний політичний вплив, а дружина Нху, відома як мадам Нху, фактично стала однією з найвпливовіших осіб держави. Вона відкрито підтримувала привілейоване становище римо-католицької меншини та демонструвала зверхність щодо буддійської більшості населення.

У травні 1963 року конфлікт між владою та буддистами переріс у відкриту кризу. Демонстрації протесту в Сайгоні та Хюе були жорстоко придушені силами безпеки. Відбулися масові арешти, що лише посилило суспільне обурення.

Самоспалення Тхіть Куанг Дика

11 червня 1963 року відбулася подія, яка шокувала весь світ. Буддійський чернець Тхіть Куанг Дик публічно здійснив акт самоспалення в центрі Сайгона на знак протесту проти переслідування буддистів.

Фотографії цієї трагедії миттєво облетіли міжнародну пресу та стали одним із найвідоміших символів В’єтнамської війни. Вони завдали серйозного удару по міжнародному іміджу режиму Дьєма та поставили під сумнів доцільність подальшої підтримки такого уряду з боку США.

Переворот і загибель Нго Дінь Дьєма

Після буддійської кризи невдоволення режимом охопило значну частину студентства, інтелігенції та військового керівництва. Особливо негативну реакцію викликали рейди урядових військ на буддійські пагоди в серпні 1963 року.

Група генералів ARVN почала готувати військовий переворот. Перед початком операції вони неофіційно з’ясували позицію Сполучених Штатів. Американська адміністрація формально не підтримувала заколот, але й не збиралася захищати Дьєма.

1 листопада 1963 року військові частини захопили ключові об’єкти Сайгона та взяли владу під контроль. Наступного дня Нго Дінь Дьєм і його брат Нху були захоплені та вбиті.

З падінням Дьєма завершилася ціла епоха в історії Південного В’єтнаму. Проте очікуваної стабільності це не принесло. Країна занурилася у серію переворотів і політичних криз.

Від Кеннеді до Джонсона: новий етап американської участі

Менш ніж через три тижні після перевороту світ сколихнула ще одна трагедія. 22 листопада 1963 року був убитий президент США Джон Фіцджеральд Кеннеді.

Його наступник, Ліндон Бейнс Джонсон, успадкував складну ситуацію у В’єтнамі. Попри те, що Джонсон прагнув зосередитися на внутрішніх реформах, він не міг дозволити собі політичну поразку в Азії.

Американське керівництво продовжувало вважати В’єтнам важливим фронтом холодної війни та випробуванням авторитету США серед союзників. Тому Джонсон вирішив посилити американську присутність.

У 1964 році генерал Пол Гаркінс був замінений на Вільям Вестморленд, який став головним прихильником подальшої ескалації конфлікту. Чисельність американських військових радників зросла з приблизно 16 тисяч на момент смерті Кеннеді до 23 тисяч наприкінці 1964 року.

Іван Гудзенко

The post Конфлікт у В’єтнамі поглиблюється: стратегічні села, криза режиму Нго Дінь Дьєма та шлях до американської ескалації first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.