Жертва Ісаака

У 1401 році Флорентійська гільдія, яка мала нагляд за баптистерієм міста, оголосила конкурс на створення нових бронзових дверей. Кожен учасник мав зобразити біблійну історію про Авраама, якому Бог наказав пожертвувати своїм сином Ісааком. Брунеллескі, молодий золотар, створив сцену, де зображено момент, коли Авраам майже вбиває свого сина, якого  хапає в останній момент ангел. Хоча він не виграв конкурс, Брунеллескі показав свою майстерність у раціональному організуванні простору. Цей конкурс відкрив для Брунеллескі нові можливості в області скульптури та архітектури.

Лікарня для сиріт

У 1419 році Флорентійська шовкова гільдія звернулася до Брунеллескі з проханням розробити плани для будівництва великого сиротинця. Він створив симетричну конструкцію, яка поєднувала монастир, церкву та приміщення для дітей. Основною рисою будівлі стала лоджія з десятьма колонами і коринфськими капітелями. Лікарня відображала фірмовий стиль митця, поєднуючи геометричні розміри та класичні елементи з акцентом на простоті. Це було перше публічне замовлення архітектора і відобразило його новаторський підхід до архітектури епохи Відродження.

Купол собору Санта-Марія-дель-Фьоре

У кінці 13 століття Флоренція, одне з найзаможніших міст Європи, вирішило побудувати новий собор, Санта-Марія-дель-Фьоре, щоб відзначити свою видатність та громадянську гордість. Почате в 1296 році будівництво церкви вже за того часу визначило її як найвеличнішу та найрозкішнішу в Італії та за її межами.

Амбітний план на створення самонесучого купола, що охоплював би простір над перетином нави та трансепта з діаметром у 42 метри, з’явився у середині 14 століття. Проте, відсутність знань щодо побудови такої масивної конструкції призвела до великої складності. У 1418 році був оголошений конкурс на пошук архітектора, який міг би знайти рішення проблеми.

Брунеллескі був обраний виконати завдання, пропонуючи вкладені подвійні куполи та новаторську схему кладки цегли “ялинка”. Його геніальні інженерні рішення, спрямовані на стримування сил, що діють на конструкцію, дозволили побудувати купол за 16 років будівництва. Будівництво завершилося в 1436 році, залишивши у спадок місту і світові величезну споруду, яка підняла статус архітектури від простої професії до мистецтва.

Стара ризниця Сан-Лоренцо

У 1421 році Брунеллескі було запропоновано розробити ризницю для розширення існуючої церкви Сан-Лоренцо, яка датувалася XI століттям. Цей простір, перша завершена частина, яку він створив, планувався як церковний простір та мавзолей для родини Медічі. У шістнадцятому столітті Мікеланджело розробив другу ризницю на протилежному кінці трансепта, і виникла назва “Стара ризниця” для ризниці Брунеллескі.

Початковий проект передбачав простий куб розміром близько 11 метрів з кожного боку, з малим куполом з 12 частинами, що спирався на підвіски. Структура складалася з базових геометричних форм і була доповнена обмеженим орнаментом, що базувався на класичних джерелах. Коли будівництво ризниці завершилося в 1428 році, вона стала місцем поховання Джованні Медічі.

Пізніше син Джованні, Козімо Медічі, розширив ризницю, додаючи невелику вівтарну каплицю та додаткові простори з боків. Ці зміни спричинили конфлікт між Брунеллескі та Донателло, який був відповідальний за скульптурні роботи всередині приміщення.

Базиліка Санто-Спіріто

Дизайн Санто-Спіріто тісно пов’язаний із проектом Сан-Лоренцо, але розташувавшись на протилежному березі Арно, де майстер мав більше вільності в реалізації своїх ідей. Початково він пропонував розмістити церкву обличчям до річки та видалити існуючі будівлі між церквою та берегом, але цей план був заблокований меценатами, які мали власність в цьому районі. Будівництво церкви почалося лише у 1446 році.

Церква Санто-Спіріто демонструє майстерне використання правильних та раціональних пропорцій та принципів будівництва. Основний план цієї будівлі ґрунтується на квадраті, що утворюється перетином нави та трансепту. Бічні проходи складаються з квадратів, розмір яких становить одну чверть від центрального, і вони повністю оточують церкву. Структурні елементи, такі як колони, арки та склепіння, виконані у монументальному стилі з використанням сірого каменю П’єтра Серена. Ця проста та монументальна архітектура стала характерною рисою творчості Брунеллескі та суттєво вплинула на подальший розвиток архітектури у період Відродження.

Каплиця Пацці

Участь Брунеллескі у проекті каплиці Пацці стала предметом обговорень серед вчених, проте загалом приймається думка про його обмежену роль у цьому будівництві. Каплиця, що знаходиться в монастирі Санта-Кроче, була результатом спонсорської підтримки банкіра Андреа де Пацці у 1429 році. Хоча в документах не фігурує ім’я Брунеллескі щодо цього проекту, можливо, саме тоді він адаптував свої плани для нової каплиці, намагаючись відтворити її велич. Однак будівництво розпочалося лише у 1442 році, а завершено було до 1476 року.

План каплиці відображає раціональний геометричний підхід, і основу його проекту становить центральний квадрат, який повторюється та заповнює прямокутний простір. Внутрішні стіни прикрашені характерними пілястрами та напівкруглими арками, які обрамлюють вівтар. Фронтальна стіна, додана нещодавно, має чотири арочні вікна, ймовірно, ще один інноваційний елемент, який може бути приписаний Брунеллескі. Частина конструкції, включаючи зовнішній ґанок, ймовірно, була завершена після смерті Брунеллескі, але каплиця все одно демонструє вплив його стилістичної лексики та будівельних методів на подальших архітекторів.

Висновок

У контексті більшої перспективи, можна стверджувати, що Брунеллескі виступає як один з піонерів Ренесансу, оскільки він був одним із перших, хто відроджував та викликав широкий інтерес до класичних форм і концепцій у XIV-XV століттях.

Альона Дмитрук

The post Творчість Філіппо Брунеллескі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Народився  1377 року  в місті Флоренція (Італія).  Батько  займав  посаду  нотаріуса  і мріяв, щоб  його  син  також  оволодів  цією  професією, проте  обрав  іншу.  З  ранніх дитячих  років  Філіппо навчився  читати, писати й рахувати, трішки володів  латинською мовою.  Від батька  навчився  ремісництву, обрав ювелірну  справу, схвалену  ним.  До того ж  молодий  хлопець  прекрасно справлявся  з живописом, а в ювелірному  ремеслі  став  справжнім  професіоналом.  У 1398 році  навчається  в Арте делла сеті  на майстра.

Ходите по магазинах та ринках у пошуках дивану, який буде гарним, і головне на ньому зможуть поспати ваші рідні та друзі, які приїдуть до вас у гості ? Тоді вам необхідно зайти у вашу пошукову систему, і ввести розкладні дивани Інтеріа. Саме у інтернет – магазині «Інтеріа» ви знайдете великий асортимент диванів  на будь який смак.

Брунеллескі  проходить в Пістойї   практику та  здобуває  навики   майстра – ювеліра  в Лінарда ді Маттео  Дуччі.  Перебував під його  керівництвом  три роки.   У 1404 році    отримує  атестат  про закінчення  цеху – майстерні. Має  великі  земельні  володіння в околицях Флоренції, а також  будинок.  Неодноразово  його кандидатуру  обирали   в республіканські  урядові органи, починаючи з 1400  до 1405,  у зв’язку  з тридцятирічною перервою – 1418 року  у Раду дель Дудженто  або ж Пополо  чи Комуне.  Діяльність  будівельника  Брунеллескі в місті  чи поза ним,   проходила  виключно  за погодженням  з флорентійською  комуною.

Філіппо  розробив  низку архітектурних  проектів,  які дали можливість  укріпити  місто,  його  кордони та підлеглі   території  республіки.  Фортифікаційна  діяльність  проходила  в таких  містах як Пістойя, Лукка, Піза, Ліворно, Ріміні,  Сієна  та на  їхніх околицях.  Головним архітектором  міста  Флоренція   став  Філіппо Брунеллескі.

Йому  приписують  один  із найпрекрасніших  ранніх  шедеврів  – купол собору Санта – Марія дель Фйоре.   Ним  були зроблені  спеціальні  креслення  плану  купола  в натуральній  величині.  Початкові  роботи    з  будівництва куполу  розпочалися  у 1420 році.  Перед  початком  будівництва  Філліппо  вирішив  влаштувати  торжественний  сніданок.  Восени  отримав невеличку  платню  за  те, що  під його керівництвом  проходила  будівельна  робота,  тому  регулярна присутність Бунеллескі   на  будівельному майдані  не  була  обов’язковою. У 1429  році  архітектором  був запропонований  проект  щодо  осадження  міста  Лукки.  Проте  задум  щодо  возведення  системи дамб  ріки  Серкіо  та підняття рівня  води  з відкриттям  шлюзів  для  затоплення  місцевості   стін  Лукки  зазнав  невдачі.  Евакуювати  довелося  табір  флорентійців, які готували наступ  на  місто.  Флорентійці  звинувачували  Філіппо  в його невдалому  проекті по Луцці, постійно переслідуючи  двадцяти чотирьох річного  архітектора.   Та й зрештою  він сам  картав  і звинувачував себе  у  провалі.   Восени  1431  року, переживаючи  за безпеку  свого життя,  відправляється  до  Риму.

У 1434 році  – відмовляється від сплати  внесків  каменярам  та  деревообробникам, за  що   був  вкинений  у боргову в’язницю,  проте  за настійливістю  Опера дель Дуомо  і вмовлянням , щоб  без  Брунеллескі  не може продовжуватися  будівельна робота  – його звільнили.   У Філіппо  було сприйняття того, що  його оточують вороги, заздрісники.  Саме такий  настрій  він  мав, коли дізнався, що його  прийомний син Буджано   обікрав  власного  батька, втікаючи з Флоренції до Неаполю.  В тім  за настійливістю  першого повернувся,  був прощений,  Філіппо  зробив  свого  сина  прямим спадкоємцем.

З приходом  до влади Козімо  Медічі  усе  кардинально змінилося  після  вчиненою ним розправи  над Альбіцці  та їхніми  прихильниками.  Брунеллескі  назавжди відмовився  приймати політичну участь.   Займається будівництвом   капелли Пацци, вдосконалив  та розвинув  архітектурний та конструктивний прийом  в церкві  Сан-Лоренцо.  У 1436 році розпочалися  роботи  згідно проекту  будівництва  базиліки  Сан-Спіріто.  Останнім  культовим  шедевром  найвеличнішого архітектора    стала  капличка  Санта Марія дельї Анджелі  у місті Флоренція.  Дана будова  так і не була  закінчена.

Флоренція зберігає цілу низку творів  архітектора і скульптора Брунеллескі, зокрема палаццо Пітті та Бадія  у Ф’єзоле, які не були закінчені  ним. Він займався будівництвом  не лише  в одній  Флоренції , а й в Пізі, Пістойї, Прато, куди їздив  декілька  разів  на  рік.
До того ж  будував  в інших містах – Сієні  Луцці, Вольтерре, Ліворно, ним очолювалася  фортифікаційна  робота в Сан – Джованні Валь д’Арно.   Приймав  участь  в засіданні  рад, комісій,  проводив консультації  з питань архітектури, будівництва, інженерної справи. Він  став  досить відомою  і впливовою  людиною  у флорентійському  суспільстві.  Був запрошений  в  місто  Мілан  з метою будівництва  у ньому  собору,  давав поради  щодо  укріплення  міського  замку.

Він виконує  функцію  консультата  в містах  Ферара,  Ріміні, Мантуя, а в Караррі  проводить  мармурову  експертизу.

Навесні   1449 року  помер  видатний   архітектор  Брунеллескі.  Поховання відбулося  в  соборі  Санта – Марія дель Фйоре.

Іван Стрілець

The post Філіппо Брунеллескі – життя та діяльність first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.