Які причини цієї дивної ситуації? Продюсери зробили висновок, що фільм буде надто «складним» для масової аудиторії. Чи дійсно так? «Анігіляція» за смисловою наповненістю слабша за шедеври «Соляріс» (1972) і «Сталкер» (1980) Андрія Тарковського. Космічна подорож персонажів Алекса Гарленда не така інтелектуальна, як  «Космічна одіссея 2001 року» (1968) Стенлі Кубрика.

«Анігіляція» є цікавим кіно про зустріч землян з інопланетними формами життя. Сюди додається ще й аномальна зона, як в «Сталкері», страх перед невідомим, як в «Чужому» (1979), майже трешові елементи з монстрами. Роздумів в фільмі небагато, вони стосуються переважно смерті, перетворення життя, але складними їх не назвеш. «Анігіляція» одночасно зберігає в собі провисання, нудність і цікавість за тим, що показується на екрані.

Ми не будемо детально переказувати сюжет. При уважному перегляді він легко розуміється. Відмітимо хорошу акторську гру Наталі Портман, операторську роботу Роберта Харді, музичне оформлення. Візуальність «Анігіляції» не вражає уяву, місцями вона нагадує мало бюджетну фантастику, трешаки. Зовсім поганим кіно ніяк не назвеш, але й новаторського в ньому нічого немає.

Фільм вийшов досить середнім. Інколи здається, що інопланетне проникнення на землю,аномалії більше нагадують тріпи наркомана. Навіть образливо, що продюсери таким примітивним вважають інтелектуальний розвиток сучасних глядачів. «Анігіляція» в світі поганих рімейків, франшиз є ковтком свіжого повітря. Деякі люди будуть переконані, що фільм не якісна фантастика, а глюк наркомана. Алекс Гарленд зняв непогане кіно, хоч його мінімалістична художня робота «З Машини» (Ex Machina) набагато краща.

The post «Анігіляція» (Annigilation) Кіно, яке не побачите в кінотеатрі. first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.