Лев IV і початок династичної кризи

Після смерті Костянтина V престол успадкував його син Лев IV. Його правління тривало недовго, адже імператор помер у 780 році, залишивши спадкоємцем свого десятирічного сина Костянтина VI. Через малолітство нового правителя реальна влада перейшла до його матері — імператриці Ірини. Саме вона стала однією з найвпливовіших постатей епохи, хоча її діяльність мала суперечливі наслідки для держави.

Імператриця Ірина та відмова від політики Костянтина V

Ірина прагнула спиратися на підтримку чернецтва та прихильників шанування ікон. Вона поступово відмовилася від багатьох елементів політики попередників-іконоборців. Такі дії викликали невдоволення серед військових фем Малої Азії, які залишалися відданими пам’яті Костянтина V. Саме армія була головною опорою держави, тому втрата її підтримки мала серйозні наслідки. Для зміцнення своєї популярності Ірина скасувала частину податків, що сплачували монастирі та мешканці Константинополя, а також знизила митні збори. Проте ці кроки значно скоротили надходження до державної скарбниці.

Фінансові труднощі збіглися з військовими невдачами. У 781 році араби здобули важливі перемоги в Малій Азії, а в 792 році успіхів досягли болгари. В результаті імперія була змушена виплачувати данину обом противникам, щоб забезпечити тимчасовий мир.

Осліплення Костянтина VI та падіння Ірини

Політична боротьба між Іриною та її сином завершилася трагічно. У 797 році за наказом імператриці Костянтин VI був повалений і осліплений. Після цього Ірина стала одноосібною правителькою імперії.

Однак її влада поступово втрачала підтримку серед чиновництва та військових. У 802 році група високопоставлених придворних усунула Ірину від влади. Колишню імператрицю заслали на острів Лесбос, де вона невдовзі померла. З її падінням завершилася історія Ісаврійської династії, заснованої Левом III у першій половині VIII століття.

Никифор I: спроба відновлення могутності

Новим імператором став Никифор I, колишній міністр фінансів. Він швидко розпочав відновлення державних фінансів, скасувавши більшість поступок, зроблених Іриною.

Никифор провів низку реформ, які дозволяють історикам краще зрозуміти механізми управління візантійською економікою на початку IX століття. Він також продовжив політику зміцнення Балкан, переселяючи колоністів із Малої Азії до Фракії. Проте головною загрозою залишалася Болгарія, де до влади прийшов талановитий і войовничий хан Крум.

Катастрофа у війні з Крумом

Никифор вирішив особисто очолити похід проти болгар. Спочатку кампанія розвивалася успішно, але згодом ситуація різко змінилася. У 811 році війська імператора потрапили в засідку в гірських проходах Балкан. Болгари завдали нищівної поразки візантійцям, а сам Никифор загинув на полі бою. Ця подія стала одним із найбільших військових потрясінь Візантії IX століття.

Михайло I Рангабе та поява могутніх аристократичних родів

Після смерті Никифора престол зайняв Михайло I Рангабе. Його правління тривало лише два роки та супроводжувалося новими невдачами.

У 813 році візантійська армія зазнала поразки від Крума біля Адріанополя. Внутрішні суперечки між воєначальниками ще більше послабили війська, що призвело до краху кампанії. Попри коротке правління, Михайло залишив важливий слід в історії. Він став першим імператором, який активно використовував родове прізвище. Це свідчило про зростання впливу великих землевласницьких родин, які поступово накопичували величезні маєтки.

У майбутньому саме посилення аристократії стане однією з головних проблем імперії, оскільки підривало становище дрібних землевласників — основи податкової та військової системи Візантії.

Лев V Вірменин та стабілізація ситуації

Після усунення Михайла владу захопив Лев V Вірменин. Його походження, як і походження багатьох інших візантійських діячів того часу, демонструє багатонаціональний характер імперії.

Візантія IX століття була справжнім «плавильним казаном» народів. Слов’яни, вірмени, греки, сирійці та представники інших етносів могли досягти найвищих державних посад завдяки власним здібностям і військовим заслугам.

На щастя для нового імператора, становище держави покращилося завдяки зовнішнім обставинам. У 814 році несподівано помер хан Крум, який саме готувався до походу на Константинополь. Його син Омуртаг уклав мир із Візантією, оскільки був змушений зосередити увагу на західних кордонах Болгарії, де посилювався тиск з боку франків.

Перепочинок на сході

Водночас мусульманський світ переживав власну кризу. Після смерті знаменитого халіфа Гаруна ар-Рашида розпочалася боротьба за владу, яка тимчасово послабила арабську загрозу.

Скориставшись перепочинком, Лев V розпочав відбудову фракійських міст, спустошених болгарськими вторгненнями.

У цей же час Візантія продовжувала зміцнювати свої позиції на Балканах. Про це свідчить створення нових адміністративно-військових округів — фем Македонії, Солуня, Діррахія, Далмації та Стримону.

Заснування Аморійської династії

У 820 році Лев V став жертвою змови та був убитий. Новим імператором став Михайло II, засновник Аморійської або Фрігійської династії. На відміну від багатьох попередників, Михайлу вдалося започаткувати нову правлячу лінію. Його син Теофіл та онук Михайло III продовжили правління династії до другої половини IX століття. Проте початок його царювання був украй складним.

Повстання Фоми Слов’янина

Найсерйознішою загрозою для нового імператора стало масштабне повстання Фоми Слов’янина. Колишній соратник Михайла проголосив себе дивом врятованим Костянтином VI та здобув підтримку багатьох незадоволених груп населення. Він навіть був коронований патріархом Антіохії.

Зібравши строкате військо з представників різних народів Кавказу та східних провінцій, Фома рушив на Константинополь. Лише завдяки міцним укріпленням столиці та допомозі болгарського правителя Омуртага Михайлу вдалося придушити заколот.

Теофіл та нові поразки Візантії

Син Михайла II, імператор Теофіл, успадкував складну ситуацію. Незважаючи на особисту енергію та адміністративні здібності, він не зміг зупинити арабський наступ.

У 838 році мусульманські війська завдали важкої поразки самому імператору, після чого захопили Аморій — одне з найважливіших міст Малої Азії та батьківщину правлячої династії.

Іконоборство та відчуження Заходу

Релігійні суперечки навколо ікон продовжували розколювати імперію навіть після зміни династій.

Іконоборство не лише породжувало внутрішні конфлікти, а й погіршувало відносини між Константинополем і західним християнським світом. Розбіжності в питаннях віри, церковної політики та імператорської влади поступово віддаляли Візантію від латинського Заходу.

Хоча остаточний розкол між Сходом і Заходом відбудеться значно пізніше, саме в IX столітті формувалися багато суперечностей, які згодом призведуть до Великої схизми.

 Данило Ігнатенко

The post Слабкі наступники Костянтина V: занепад Ісаврійської династії та нові виклики Візантії у IX столітті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.