Для сучасників Емпедокл був фігурою майже надлюдського масштабу. Антична традиція зберегла численні легенди, які підкреслювали його харизму, риторичний талант і репутацію чудотворця. Арістотель приписував йому вирішальну роль у становленні риторики. Римський поет Лукрецій захоплювався поетичною формою його філософських творів, написаних гекзаметром.

Найвідомішою легендою про Емпедокла є оповідь про його смерть: нібито він добровільно кинувся в кратер вулкана Етна, бажаючи підтвердити власну божественність. Цей сюжет став символом античного уявлення про філософа як істоту, що стоїть на межі людського й божественного. У новий час він був художньо осмислений, зокрема, в поемі Метью Арнольда «Емпедокл на Етні».

До нашого часу дійшли лише фрагменти двох поем Емпедокла — «Про природу» та «Очищення». Попри фрагментарність, вони свідчать про унікальне поєднання раціонального космологічного мислення з релігійно-етичним вченням, що робить Емпедокла однією з ключових постатей досократівської філософії.

Данило Ігнатенко

The post Емпедокл: життя, образ і місце в античній культурі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.