Давньогрецькі автори повідомляли, що побоюючись можливого заколоту, Камбіз наказав таємно вбити Бардію приблизно у 525 році до н. е. Однак сучасні історики ставляться до цієї розповіді обережно, адже існують джерела, які свідчать, що Бардія міг залишатися живим ще кілька років. Саме ця невизначеність згодом стала причиною однієї з найбільших політичних криз в історії Ахеменідської держави.

Похід на Єгипет — завершення справи Кіра Великого

Головною зовнішньополітичною метою Камбіза стало підкорення Єгипту — останньої великої держави Близького Сходу, яка ще не входила до складу Перської імперії. Єгипетський фараон Яхмос II добре розумів небезпеку перського вторгнення й активно готувався до війни. Він уклав союзи з грецькими містами та найняв численних грецьких найманців, які вважалися одними з найкращих воїнів того часу. Однак навіть ці заходи не змогли врятувати країну. Частина грецьких командирів перейшла на бік Камбіза, значно послабивши оборону Єгипту ще до початку вирішальної кампанії.

Перський цар здійснив надзвичайно складний марш через Синайську пустелю, яка століттями вважалася природним бар’єром, що захищав Єгипет від вторгнень зі сходу. Подолання цієї території стало одним із найбільших логістичних досягнень перської армії. За переказами, значну допомогу Камбізу надали арабські племена, які забезпечили військо запасами води, що дозволило успішно пройти через безводні райони Синаю.

Битва при Пелусії та падіння Єгипту

Вирішальна битва відбулася біля прикордонної фортеці Пелусій у 525 році до н. е. Після смерті Яхмоса II єгипетське військо очолив його син Псамтик III, який успадкував трон лише незадовго до вторгнення. Саме біля Пелусія перська армія завдала єгиптянам нищівної поразки. Античні автори зберегли чимало легенд про цю битву. Найвідоміша з них стверджує, що перси використовували священних для єгиптян тварин як живі щити, змушуючи противника уникати ударів. Проте сучасні історики вважають цю історію малоймовірною й розглядають її радше як пізніший літературний сюжет.

Після поразки біля Пелусія залишки єгипетської армії відступили до Мемфіса — головного політичного центру країни. Незабаром місто було взято штурмом, а Псамтик III потрапив у полон. Із падінням Мемфіса завершилося існування XXVI Саїської династії, а Єгипет уперше в історії став провінцією Перської імперії. Для Ахеменідів це була надзвичайно важлива перемога, адже вони отримали контроль над родючою долиною Нілу, величезними запасами зерна та східним Середземномор’ям.

Невдалі походи Камбіза

Після підкорення Єгипту Камбіз прагнув розширити свої володіння ще далі. Античні джерела повідомляють про три великі експедиції, які були організовані після завоювання країни. Перша мала на меті підкорення Карфагена — могутньої фінікійської колонії в Північній Африці. Проте реалізувати цей задум не вдалося. Основу перського флоту становили фінікійські моряки, які категорично відмовилися воювати проти власної колонії, тому похід був скасований ще до початку.

Друга експедиція була спрямована до знаменитого оазису Амона, де знаходився храм бога Амона — один із найшанованіших релігійних центрів давнього світу. Геродот розповідає, що військо, відправлене через Лівійську пустелю, загинуло під час потужної піщаної бурі. Ця історія стала однією з найвідоміших загадок античної історії, хоча археологи й досі не можуть остаточно підтвердити або спростувати її достовірність.

Третій похід був спрямований на південь — до Нубії (Кушу). Перське військо змогло просунутися далеко вглиб країни, однак кампанія виявилася надзвичайно важкою через спеку, складний рельєф і нестачу продовольства. Повернення стало справжнім випробуванням для армії, яка зазнала значних втрат від голоду та виснаження. Попри це Персія все ж закріпила свій вплив у північній частині Нубії та зберегла контроль над південними кордонами Єгипту.

Управління новими територіями

Після завоювання Камбіз не став руйнувати єгипетську систему управління. Як і його батько Кір, він прагнув використовувати вже існуючі державні інститути. Для контролю над новою сатрапією перси розмістили великі військові гарнізони в трьох стратегічних центрах — Дафнах у східній дельті Нілу, Мемфісі та на острові Елефантина біля південного кордону держави. Цікаво, що значну частину гарнізону Елефантини становили єврейські найманці, які перебували на перській службі. Завдяки такій системі Ахеменіди забезпечили стабільний контроль над Єгиптом і перетворили його на одну з найважливіших провінцій імперії.

Повстання Бардії та загадкова смерть Камбіза

У 522 році до н. е. Камбіз отримав тривожну звістку про повстання в Ірані. На престол претендував чоловік, який називав себе Бардією — братом царя. Якщо вірити офіційній версії Дарія I, це був самозванець на ім’я Гаумата, який видавав себе за давно вбитого принца. Проте низка сучасних істориків припускає, що повстання міг очолити справжній Бардія, якщо повідомлення про його загибель були неправдивими. Остаточно розв’язати цю історичну загадку досі неможливо через суперечливість джерел.

Дізнавшись про заколот, Камбіз негайно вирушив із Єгипту до Персії, однак додому так і не дістався. За свідченням античних авторів, дорогою він отримав важке поранення власним мечем. Одні джерела стверджують, що цар наклав на себе руки, усвідомивши безнадійність свого становища. Інші повідомляють, що рана випадково інфікувалася, а саме зараження стало причиною смерті. Сучасні дослідники схиляються саме до другої версії, хоча остаточно встановити обставини його загибелі вже неможливо.

Камбіз II в історії

Після смерті Камбіза влада в імперії перейшла до Дарія I, який придушив повстання та започаткував новий етап розвитку Ахеменідської держави. Протягом багатьох століть образ Камбіза залишався суперечливим. Давньогрецькі автори часто зображували його жорстоким і непередбачуваним правителем, приписуючи йому святотатство, зокрема історію про нібито вбивство священного єгипетського бика Апіса. Сучасні історики ставляться до таких розповідей критично, вважаючи, що вони могли бути частиною античної пропаганди або наслідком негативного ставлення греків до перських царів.

Попри неоднозначну репутацію, Камбіз II залишив вагомий слід в історії. Саме він завершив справу, яку розпочав його батько Кір Великий, приєднавши до Перської імперії Єгипет — одну з найдавніших цивілізацій світу. Завдяки цьому Ахеменідська держава досягла нового рівня могутності, а її вплив поширився на три континенти. Його правління стало важливою ланкою між епохою великих завоювань Кіра та адміністративними реформами Дарія I, який остаточно перетворив Персію на наймогутнішу імперію Стародавнього світу.

Данило Ігнатенко

The post Камбіз II: завоювання Єгипту, загадкова смерть і боротьба за спадщину Ахеменідської імперії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Сходження Дарія на престол

Дарій I народився у 550 році до н. е. у родині Гістаспа, сатрапа Парфії. Його шлях до влади був складним і супроводжувався численними інтригами та змовами. Основні відомості про його сходження на престол містяться у Бісітунському написі, викарбуваному на скелі в однойменному селі. Цей напис, виконаний трьома мовами (давньоперською, еламською та аккадською), є одним із найважливіших джерел для вивчення історії Перської імперії.

За версією Дарія, після смерті Камбіза II, сина Кіра II Великого, трон узурпував маг Гаумата, який видавав себе за Бардію, молодшого сина Кіра. Дарій, за підтримки шести перських вельмож, організував змову та вбив узурпатора, відновивши законну владу династії Ахеменідів. Однак деякі сучасні історики вважають, що Дарій міг вигадати історію про Гаумату, щоб виправдати свої дії, оскільки він сам належав до побічної гілки царської родини.

Боротьба за владу та придушення повстань

Після сходження на престол Дарій I стикнувся з численними повстаннями у різних провінціях імперії. Вавилонія, Сузіана, Мідія, Сагартія та Маргіана оголосили про свою незалежність, а їхні лідери претендували на належність до колишніх правлячих династій. Дарію вдалося придушити ці повстання завдяки своїй рішучості та військовій стратегії. У Бісітунському написі він згадує про 19 битв, у яких переміг дев’ятьох лідерів повстанців.

До 519 року до н. е. Дарій I повністю відновив контроль над східними провінціями імперії. Його наступним кроком стало відвідування Єгипту, який він назвав “повсталою країною”. Там він усунув від влади непокірного сатрапа Аріанда та встановив прямий контроль над цією важливою провінцією.

Адміністративні реформи та будівельні проекти

Однією з найважливіших заслуг Дарія I стала масштабна адміністративна реформа, яка значно зміцнила внутрішню структуру Перської імперії. Він поділив імперію на 20 сатрапій, кожна з яких керувалася сатрапом, призначеним царем. Для забезпечення ефективного управління була створена система доріг, серед яких особливо виділялася Царська дорога, що з’єднувала Сузи з Сардами.

Дарій I також відомий своїми будівельними проектами. Він заснував нову столицю Персеполь, яка стала символом могутності та величі Ахеменідів. Крім того, він ініціював будівництво численних палаців, храмів та інфраструктурних об’єктів по всій імперії.

Військові кампанії та спроби завоювання Греції

Дарій I проводив активну зовнішню політику, спрямовану на розширення кордонів імперії. У 519 році до н. е. він організував похід проти скіфів на схід від Каспійського моря, а згодом завоював долину Інду. У 513 році до н. е. перська армія під його керівництвом перетнула Дунай і вторглася до європейської Скіфії, але через брак припасів була змушена відступити.

Найвідомішими військовими кампаніями Дарія I стали спроби завоювання Греції. Після придушення Іонійського повстання (499–493 рр. до н. е.) Дарій відправив експедицію під керівництвом свого зятя Мардонія, але перський флот був знищений штормом біля гори Афон у 492 році до н. е. У 490 році до н. е. друга експедиція, очолювана Датісом, зазнала поразки від афінян у битві під Марафоном.

Дарій I помер у 486 році до н. е., не встигнувши завершити підготовку до третьої експедиції проти Греції. Його спадкоємцем став син Ксеркс I, який продовжив справу батька, але також зазнав поразки у війнах з греками.

Данило Ігнатенко

The post Дарій I Великий first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.