Пам’ять про залишене поселення

У матеріалах ЮНЕСКО історію цих поселень простежують від XVI століття. До середини XX століття мешканці переважно залишили їх, однак ради старійшин продовжували опікуватися сакральними місцями. Нинішній ландшафт тому зберігає сліди кількох епох: колишнього повсякденного життя, поступового переселення та подальшого ритуального використання. Дерево чи стежка набувають значення завдяки подіям, які громада з ними пов’язує

Експертний звіт ICOMOS описує типову будову кая: огорожу на лісовій галявині, входи, контрольовані підходи й центральне місце зібрань. Після зникнення житлових споруд основні ділянки часто залишалися впізнаваними. Святилища й могили підтримували зв’язок між давнім поселенням та нащадками його мешканців. Отже, відсутність будинків не означала зникнення місця з громадського життя. Його можна було продовжувати впорядковувати й шанувати.

Цей приклад допомагає точніше розуміти поняття священного простору. Його значення не завжди залежить від величної споруди, помітної здалеку. Воно може міститися в маршруті, знанні правильного входу, пам’яті про поховання. Для стороннього відвідувача дві лісові галявини виглядатимуть подібно. Людина, яка знає історію громади, побачить між ними суттєву різницю. Таку карту неможливо повністю відновити лише за супутниковим знімком: потрібні розповіді й пояснення тих, хто нею користується.

Як релігійне правило захищає ліс

Догляд за кая передбачав обмеження поведінки. Звіт ICOMOS згадує заборони на рубання дерев і випас, а також обмеження полювання. За порушення могли вимагати відшкодування, пов’язане з ритуальним примиренням із силами, яких образили. Такі правила мали екологічний наслідок: навколо поселень зберігалися фрагменти прибережного лісу. Проте самі правила виростали з релігійних зобов’язань і влади громади, а не з сучасної наукової програми охорони біорізноманіття.

Тут важливо не переплутати мотив і результат. Дослідник може оцінити кількість збережених видів, тоді як старійшина пояснюватиме необхідність обмежень повагою до предків. Обидва пояснення стосуються того самого місця, але відповідають на різні запитання. Для успішного захисту недостатньо оголосити релігійні уявлення корисним інструментом. Якщо позбавити громаду можливості визначати належну поведінку, можна послабити саме ті зв’язки, які допомагали зберігати територію.

Спадщина потребує носіїв знання

Священні ліси внесли до Списку всесвітньої спадщини 2008 року. ЮНЕСКО окремо звертає увагу на загрозу втрати традиційного знання та вплив зовнішнього розвитку на ці місця. Міжнародне визнання підтримує охорону, проте не здатне саме собою відтворити зв’язок між поколіннями. Для цього потрібні люди, які знають історії поселень, розуміють значення обмежень і можуть пояснити їх молодшим.

Виникає складне питання: що саме слід зберігати? Якщо тільки дерева, можна не помітити зникнення обрядів і пам’яті. Якщо тільки усні розповіді, їхні носії можуть втратити доступ до місця, про яке говорять. А вимога відтворювати будь-яку традицію без змін ризикує перетворити живу громаду на частину музейної експозиції. Охорона такого ландшафту потребує розмови про право людей продовжувати власну історію, зокрема й переглядати способи її передавання.

Кая показують, як пам’ять набуває матеріальної сили. Вона впливає на те, чи зрубають дерево, куди прокладуть дорогу, хто проведе відвідувача стежкою. Це не доказ, що кожна релігійна традиція автоматично захищає природу. Перед нами конкретний історичний досвід, у якому турбота про предків сприяла збереженню лісу. Його цінність полягає також у простому запитанні до сучасного суспільства: які місця ми вважаємо настільки важливими, що погоджуємося обмежити власне користування ними?

Іван Гудзенко

The post Священні ліси кая в Кенії — предки, віра та охорона природи first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Чорну Пантеру» зняв американський режисер Раян Куглер. До цього кіно він поставив два фільми. Перший з них – це «Станція Фрутфейл», в ньому розповідається життя Оскара Гранта, який був застрелений по невідомій причині поліцейським. Друге кіно – «Крід», воно є продовження франшизи «Рокі». «Чорна Пантера» виглядає самостійним проектом, хоч деякі герої цього проекту невіддільні від кіновсесвіту «Марвел».

Раян Куглер показує нам життя монархічної Ваканди, гарної країни, з майже необмеженим запасом найміцнішого вигаданого металу «вібраніум». Країна виглядає розквітаючою державою, де різноманітні племена поєднують африканський побут, віру в багатьох богів з футуристичними технологіями, науковими розробками. Ваканда приголомшує своєю візуальною наповненістю, тут є природні пейзажі Африки, антигравітаційний транспорт, фантастична хірургія та ін. Режисер був співсценарситом Джо Роберта Коула, звісно всі вони опиралися на комікси про Чорну Пантеру.

Незважаючи на самостійність, такі проекти «Марвел»: «Тор: Рагнарьок», а особливо «Вартові Галактики», «Вартові Галактики 2» є більш незалежними за фільм Раяна Кугла.  Кіно наповнене сучасною популярною музикою: хіп хопом, репом, RsB. Звучать пісні «SZA», гурту «The Weekend», Кедріка Ламара. Чорна пантера містить в собі непопогано, а в деяких кадрах добре поставлені бої, автоперегони, вибухи. Ми, побачимо хороша операторську роботу від  Рейчел Моррісон.

Фільм намагається додати драми. Це йому не зовсім вдається. Головні антагоністи: Ерік Кілмонгер і Уліс Кло, прекрасно втілені Майклом Б. Джорданом, Ендрю Серкісом. Виділяється гра Фореста Вітакера, Люпіти Ніонго, Данаї Гуріри. Сюжет простий, в стилі Марвел. Добрий герой бореться проти злодіїв, виграє, програє і виграє. Нічого нового, крім елементів громадянської війни, перевороту в фільмі немає. Схожу історію, ми бачили в більшості фільмів Марвел. Головний лиходій, хоч і показаний мстивим, ображеним, але детально прописується сценаристами.

«Чорна Пантера» намагається бути фільмом про права чорношкірого населення, роздумувати про революцію, новаторстово, яке буде змінювати старі традиції. Інколи, дійсно присутня хороша драматична гра, але вона приглушується всеохоплюючим Марвел. Ми, могли отримати серйозний проект, на рівні першої «Залізної людини», авторське бачення режисером коміксового світу, яке продемонстрував Крістофер Нолан, Метью Вон, Джеймс Менголд в «Логані». На ділі маємо ще один розважальний атракціон про супергероя, тільки приправленого расовою дискримінацією і фемінізмом.

The post Фільм Чорна пантера (Black Panther) 2018 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.