Актуальність філософії в тому, що вона не вела до ненависті, вбивств. Перекручення ідей комунізму як царства свободи в Карла Маркса, надлюдини, вищої раси в Фрідріха Ніцше диктаторськими режимами – це не продовження практичної реалізації поглядів філософів, а лише пропаганда масам, для використання їхнього невігластва в власних цілях.

Безсмертні думки філософів дійсно важливі для нашого суспільства. Наприклад, Сократ запитував: «Чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» Епіктет говорив: «Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі». Рене Декарт сформулював важливий принцип людського існування «Cogito ergo sum» мислю, отже я існую.

Крім покращення раціональності, філософи не виправдовують лицемірство. Етичне ставлення до людства, відкрито чи приховано присутнє в філософських поглядах. Для сучасних людей інформаційного суспільства, філософія виконує фільтруючу і захисну роль. Вона дозволяє не захлинутися в потоці постійної, нової, перемінливої інформації. Узагальнює знання будь-якої людини, навчає критично мислити, формулювати свої думки в усних промовах, письмових текстах.

The post Актуальність філософії в XXI столітті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Мама» Даррена Аранофскі дуже незвична художня стрічка. Вона нагадує фільми жахів, але це тільки зовнішня оболонка, яка приховує зміст вкладений режисером в свій твір. Драматична гра акторів вражає. Виділимо Хав’єра Бардема в ролі Його, Дженіфер Лоуренс – Мама. Тривожна музика додає напруги, важкості подіям на екрані.

Операторська робота Метью Лібатіка чудова. Вражають персонажі зіграні Мішель Пфайфер, Едом Харрісом, Домналлом Глісоном, Браяном Глісоном та ін. Далі глядач. Який розбирається в біблійній історії – розуміє, що герої кіно схожі на людей Старого Заповіту. Крім Його – письменника і Мами є Чоловік, Жінка, Менший син, Старший син.

Даррен Аранофскі додає мотиви кінця світу в свій фільм. Уважно спостерігаючи за його кіно знаходимо проблеми екології, фемінізму, дискримінації, релігійного фанатизму і гностицизму. «Мама» є інтерпретацією Біблії, яка замаскована в жанрі триллеру. Страшні події наповнені атмосферою жахів, але автору важливо в художній формі донести свої погляди.

Розуміння Нового і Старого Заповітів відрізняється від традиційного. В режисера гностицизм переплітається з агностицизмом. Деякі критики називають Даррена Арановскі атеїстом. «Мама» дуже оригінальний твір, який не надто доступно подає інтерпретацію Біблії. Глядачі можуть сприйняти художню стрічку за звичайний триллер. Хтось побачить в ньому тільки один абсурд. Для іншої людини кіно виявиться невдалим фільмом жахів. Дивитися варто на свій власний ризик, але гарантії, що проект Дарена Аранофскі вам сподобається немає.

The post Фільм «Мама» (Mother) 2017. Інтерпретація Біблії чи фільм жахів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

За даними організаційного комітету з питань видавництва, чукотський переклад Євангеліє постає п’ятим духовно-літературним джерелом з серії північних диглот, – публікацій перекладів Євангелія від Луки на етнічні мови народів Півночі і Далекого Сходу, що входять до складу Російської Федерації. Мета перекладу виявить не лише повагу до історичної спадщини чукотського етносу на тлі духовно-історичних парадигм, але й допоможе носіям чукотської ментальності не цуратись рідної мови, плекати її, і репродукувати якомога краще, особливо з числа молоді, які забувають чукотську. Для ефективності роботи з текстом, видання включає паралельний текст класичного Синодального перекладу. До комплектації входить також і цифровий носій, що забезпечує аудіоформат публікації.

Прем’єра публікацій перекладу Євангелії Північним народам, – результат звернення керівництва Інституту Перекладу Біблії до правлячої архієрейської структури РПЦ,  до складу яких входять Петропавлівська, Камчатська, Хабаровська, Анадирська і Чукотська єпархії.

Результатами переговорів та ефективної співпраці з координаторами місцевих Північних єпархій позначилось напрацюваннями та виданню текстів Євангелії від Луки нанайською, коряцькою, ітельменською та евенкійською мовою в періоди з 2012 – 2014 рр.

Наразі текст чукотського перекладу відриває для читача вступна преамбула архієпископа Чукотського та Анадирського Матвія. З позиції чукотського духовенства, виконаний переклад сприятиме розвитку духовного відродження народам Чукотки, що володіє на високому або достатньому рівні національною мовою.

«Хочеться сподіватися, що це видання послужить завданням просвіти чукотського краю і Світлом Істини Христової, а також з’явиться добрим прикладом продовження славних діянь місіонерів на Чукотської землі і надихне їх нових послідовників», – зазначає у передмові архієпископ Матвій.

Сама ж Чукотка сповнена надії національного відродження, духовного просвітлення та літературного розвитку, зустріла з великим торжеством переклад 25 березня 2018 року, презентація якого відбулась у приміщенні Публічної бібліотеки ім. Тана-Богораза в Анадирі.Серед гостей зустрічей, з особливим слово звернулась до відвідувачів та майбутніх читачів перекладу, лінгвіст та фахівець з чукотської мови Лариса Віквірагтіргіна. Переклад зазначила про усі тонкощі праці над перекладом, а також описала усі 6 етапів верифікацій, редакцій задля збереження предмету думки смислового навантаження тексту.

Значна кількість одиниць екземплярів літератури нового перекладу були переданими єпархією до окружної бібліотеки. Наразі основний перший тираж складає близько 1 тис екземплярів примірників, які на благодійній основі поширюватимуться в освітніх установах, бібліотеках, церковних осередках.

Євангеліє для чукотського народу доступне і для периферійних електронних пристроїв у цифровому форматі PDF. За словами пані Віквірагтіргіної, наступним проектом Інституту в найближчій перспективі стане публікація ілюстрованого видання Книги пророка Йони, а також подальша робота над перекладом «Біблійних оповідань».

Нагадаємо, що чукотська мова є комунікативним, культурним та національним рудиментом чукотського народу, яка поширена в переважній більшості на теренах Чукотського автономного округу як суб’єкт Російської Федерації. Поряд з використанням російської, як мови діловодства у вирішенні кадрових питань, чукотська поширена в побутовому спілкуванні, у засобах масової інформації. Чукотською мовою викладаються основні дисципліни у початковій школі, а в якості окремої дисципліни – у середній. За даними російської редакції «Вікіпедії», загальне число носіїв мови складає 5095 чоловік.

The post Чукотський народ отримав переклад Євангелії від Луки рідною мовою first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Кожна людина рано чи пізно питає – Хто я? Для чого тут? Це запитування є першим філософським кроком. Більшість індивідів не сперечаються над так званим вічним питанням, що первинніше – матерія чи ідея (дух, душа). Любить хтось філософію, терпіти її не може, чи ставиться до неї нейтрально, але будь-хто зустрічається з філософськими запитаннями.

Великі школи були засновані філософами: «Піфагорейство», «Платонічна Академія», «Ліцей Арістотеля», «Сад Епікура», «стоїцизм Зенона», «Флорентійська Академія». Філософські ідеї часто спотворювалися. Це сталося з поглядами Платона, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше та ін. Слід зазначити, що філософія не є панацеєю, вона важлива, але не абсолютна. Її можна порівняти з приправами, без яких страви стають не такими смачними.

З поглядами філософів зустрічаємося, тоді коли заглядаємо в їхні твори. Найкращі книги для захопливого читання такі: «Бесіди» Епіктета, «Листи до Луцилія» Луція Аннея Сенеки, «Апологію Сократа», деякі діалоги Платона, «Промова про людську гудність» Піко делла Мірандоли, «Міркування про метод» Рене Декарта, «Афоризми про мудрість життя» Артура Шопенгауера, «Міф про Сізіфа» Альбера Камю.

Філософія не є сукупністю афоризмів. Вирвані з контексту уривки філософів, які поширюються соціальними мережами, не ведуть до критичного мислення. Вони можуть підштовхнути людину до зацікавлення філософськими поглядами. Справжнє ознайомлення, відбудеться, тільки коли читач візьме в руки, чи знайде електронний варіант першоджерел Платона, Хосе Ортеги-і-Гассета, Еріха Фромма, Піко делла Мірандоли.

The post Коротко про цікаві філософські книги first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Слово Апокаліпсис не означає кінець світу. З грецької мови воно перекладається, як одкровення. Правильніше і точніше – розкриття, знімання покрову. Одкровення від Іоанна можна назвати хорором і книгою жахів. Герой тексту – постійно пише про події, які йому являлися. Виникає враження, що ці видіння наче споглядання образів, які демонструються в кінотеатрі на великому екрані.

Апокаліпсис виділяється кінематографічністю. Всі жахливі події легко уявляються. Одкровення розвиває фантазію, його цікаво читати в будь-якому віціє.  Починати можна з дев’яти  років, або пізніше. Всі монстри: «чудовисько з багатьма головами», «звір, який виходить з моря», «звір з під землі», «вершник на ім’я Смерть» здаються зловісними. Вони жахливіші за клоуна Пенівайза Стівена Кінга, чи голлівудські «жахастики»: привидів перевертнів, вампірів, гігантських динозаврів. Насичений описами епідемій, насилля, смертей, плачу, страждань людей..

Все жахіття описане в Одкровенні від Іоанна може налякати, вразити, але також, покращити ваш літературний смак, продемонструвати, наскільки людська фантазія може розвинутися, створюючи химери, які ніколи не існували в реальності. Звичайно Апокаліпсис – це дуже діючий засіб для розвитку уяви, тільки не варто жити однією фантазією. Остання частина Біблії завжди лякала людей, нічого не змінилося за тисячі років. Сучасним читачам цікаво буде читати його, нажахатися, відчути збудження, збагатити свою уяву, відпочити від побутових проблем.

The post Апокаліпсис від Іоанна. Книга Жахів в Біблії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У своєму листі до іспанської письменниці Марії Терези Компте Грау, папа Франциск виклав основні позиції щодо утвердження гідності жіночності. Як повідомляє інфоресурс «Радіо Ватикану», приводом стала нова книга пані Грау з помітною назвою «Десять речей, які Папа Франциск пропонує жінкам», презентація якої очікуватиме читачів 7 березня напередодні Всесвітнього жіночого дня.

Папа викристалізовує основну роль жіноцтва в новому аспекті  не в сенсі ідеологічно заручитись підтримку ідей фемінізму або ж гендерних установок сучасності, але «оновлених антропологічних досліджень», які криються у пошуку людської чуттєвості, яка відображатиметься не залежно від гендерних ролей.

Духовний лідер католицької церкви сформулював  основні положення щодо стурбованості сутнісної домінанти чоловіків над жіноцтвом, яке проявляється навіть у західних суспільствах у вигляді насилля, приниження, цькування, а також утилітарно-прагматичного принципу у використанні жінок заради індустрії задоволення та розваг, таких зокрема, як еротика чи порнографія.

Не менша стурбованість викликає папу і клірикальне становище, в якому замість того, щоб акцентувати увагу на гендерні ролі чоловіків і жінок у церкві, слід зосередитись на «властивому служінні», а не у слугуванні жінок.

Творчий концепт Марії Грау ставить на меті переглянути гендерну проблематику під кутом зору жінки як джерела піклування, життя та чутливості. Цей концепт у Папи Франциска йменується «стилем Марії». Звідси випливає, що маріанський стиль, що заохочує «всю Церкву бути матір’ю, яка ніжно всіх любить», зауважує понтифік.

The post Папа Франциск виявив стурбованість дискримінацією жінок у всьому світі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Як повідомляє національне ізраїльське інформагентство «The Times of Israel», мініатюрну книжкову репродукцію  розміром 50 на 35 міліметрів видали в Вермонті у першій пол. XIX ст. Цінність такої Біблії особливий преамбулою написану в честь президента: «Його превелебності  Дж. Вашингтону, президенту Сполучених Штатів Америки. Нашу надію, Джордже, передаємо в твої руки те, чому зобов’язані життям. І хоча томик малий, у ньому міститься підсумок всього», зазначає інформаційний ресурс «InVictory.com» з посиланням на інфоресурс «rublev.com».

Текстуальну зверстану складову Старого і Нового Завітів викладені у короткій віршованій формі англійським поетом Джоном Тейлором висвітлено на сторінках вступу. Видання, що мали нагоду оцифрувати містить кілька гравюр на дереві, що відображують біблійні сцени і фігури постатей біблійних персонажів.

Дана мініатюрна репродукція присвячена дж. Вашингтону було результатом тренду на мініатюрні палітурки та листівки у XIX ст. Наразі невідомо, чи користувався цією копією Біблії безпосередньо сам Вашинтон, однак нині кількість примірників, що залишись від тиражування склали лише 12 книжечок.

Нагадаємо, що Біблія Джорджа Вашингтона потрапила до Національної бібліотеки Ізраїлю в якості першої у світі приватної колекції книг і рукописів на івриті. Бібліотека планує оцифрувати в електронному форматі і запустити в режим вільного Інтернет доступу для Інтернет фонду до 2021 року. Для того, нову оцифровану колекцію разом з фізичними носіями перенесуть до нової будівлі у Єрусалимі, повідомляє «The Times of Israel».

Наразі, Біблію Вашингтона за допомогою режиму пошуку системи Google можна віднайти і завантажити для особистого користування.

The post У Ізраїлі вперше конвертували Біблію Джорджа Вашингтона у цифровий формат first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Перший текст читається, немов слова оракула, збірник афоризмів чи філософська поема. Другий твір відрізняється блискучим літературним стилем, метафоричністю, живими образами. Кожна з книг є глибокою, багатогранною, наповненою смислами. Перечитуючи твори двох китайських мудреців, можемо спостерігати, що в них закодована не тільки філософія, але й елементи психої-фізичної практики.

Пізніше, з вчення двох китайських філософів утворилася релігія. Вона має своїх божків, Лао цзи став одним з головних богів, додалися буддійські та конфуціанські мотиви. Містика древніх текстів обросла магічними нашаруваннями, таким як заклинання духів, віра в досягнення безсмертя фізичного тіла, шкідлива алхімія (вживання ртутної таблетки ) і т.д.

«Дао де цзин», «Чжуан цзи», не рідко вважають трактатами китайської філософії. Це одночасно і вірне, і не зовсім коректне твердження. Розгорнутої філософської системи, як в Платона чи Аристотеля ви в них не знайдете. Ці тексти можна порівняти з фрагментами Парменіда, Геракліта, але тільки в певній мірі. Лао Цзи більше натякає, задає запитання, Чжуан Цзи намагається показати свій досвід осягнення Дао через притчі, анекдоти, діалоги.

The post Коротко про Дао де цзин і Чжуан цзи first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Після успіху першої опублікованої книги, інші його твори, також стали вдалими, інколи вони були лідерами продаж. Сюжет «Записника» простий, але текст написаний майстерно. Книгу не варто вважати дешевим любовний романом, цілком християнським романом. Її буде цікаво читати чоловікам, жінкам, людям різної вікової групи. В «2004» році американський режисер Нік Касаветіс екранізував «Записник» (Щоденник пам’яті).  Після прем’єри фільму, роман знову популярним.

Ніколас Спаркс розповідає про історію любові Ноя і Еллі. Ми знайомимось з цими добрими, творчими героями, яким хочеться спіпереживати. Вони зустрілися в юнацькому віці, пережили розставання, другу світову війну, смерть, хвороби. Згодом, ми дізнаємося трагічні обставини в житті Ноя і Еллі. Любов головних героїв народившись в підлітковому віці, заново розгоряється через десять років, продовжує палати, не згасає.

Незважаючи на свої почуття, їхнє кохання не зображується, як руйнівна стихія, герої намагаються допомагати оточуючим. Інколи ці стосунки виглядають настільки гармонійно, що в таку історію важко повірити. Ніколас Спаркс створив Ноя та Еллі благородними, розумними, надихаючими людьми. Вони захоплюються поезією Волта Вітмена, красою природи, пишуть один одному листи. Вражає, що герої роману, за всі роки не зіпсувалися, не стали цинічними, навпаки зберегли віру людяність.

В книзі «Записник», не тільки гарно описує почуття двох люблячих людей. Письменнки вміло змальовує пейзажі, ліс, лебедів, озеро, небо, хмари. Ніколас Спаркс демонструє змістовні, глибокі роздуми Ноя і Еллі. «Записник» – це історія рідкісного кохання. Автор надихає вірити читачів в добро, красу і любов. Роман дуже поетичний, деяка сентиментальність в творі не робить книгу спрямованою тільки на жіночу аудиторію. Ніколас Спаркс написав твір, який містить в собі свій особливий світ. В реальності такі хороші герої малоймовірні, але мистецтво повинно показувати кращу дійсність. З цим завданням  «Записник» справляється дуже добре.

The post «Записник». Історія любові від Ніколаса Спаркса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Сюжет твору трішки повторює перекази про життя Гаутами Будди, але автор розділив історичного прототипа. Ми зустрічаємося з пошуками сина царя, який прагне пізнати Істину. В романі він зазнає багатьох небезпек, життя зводить його з аскетами, куртизанкою, купцями. Принц Сіддхартха постійно навчається, не зупиняється на досягнутому, йде тільки вперед. Також царевич спілкується з Буддою, який не проповідує канонічні буддистські догмати.

Незважаючи на багато роздумів, книга читається легко. В певні моменти вона розслабляє, наче спокійна музика. Герман Гессе вміє красиво описати природу. Ліси, річки, долини не є фоном тексту, а скоріше персонажами. Світ аскетів і бажання звичайних людей показуються як крайнощі. Письменник ненав’язливо налаштовує на серединний шлях. В нього це не тільки буддистський спосіб життя, а рекомендація для всіх, хто вдосконалюється.

Занурення Сіддхартхи в умертвління плоті, так само як його заглиблення багатство, розкіш, задоволення веде до залежності. Герман Гессе показує в художній формі сансару (коло перероджень і надмірних бажань). Вражає цілеспрямованість царевича, він добивається того, що задумав, послідовно йде до власних цілей. Тоді, коли Сіддхартха забувається за увагу, його зосередження втрачається. Прив’язаності оволодівають головним героєм, але письменник не зображує його як негативного персонажа.

Герман Гессе нагадує людям про любов до ближнього, терпіння, милосердя. Його персонажі не схожі на аморальних істот. Кожний з них заслуговує на співчуття і розуміння. Надмірні бажання Сіддхартхи зв’язують сина царя, вони полонять його, обплітаються наче ланцюги, не дають досягнути незалежності. Сансара в Гессе невіддільна від майї (ілюзії). Поступово головний герой забуває за прагнення до Істини. Мамона (багатство), надмірний гедонізм (задовлення), нарцисизм (егоцентризм) огортають царевича, немов липка масса.

Згодом Сіддхартха вчиться всьому заново. Він навчається осягати красу і неповторність миттєвостей життя. Від крайнощів принц намагається перейти до гармонії. Шукач Істини відмовляється від старих перепон, знову повільно йде далі. Сіддхартха розуміє важливість милосердя. Царевич вслуховується в природу, людей, в Всесвіт. Принц  спостерігає життя, перестає засуджувати оточуючих. Істина переходить в гармонію, протилежності поєднуються.

Після першої світової війни цю книгу, можна, вважати лікувальним засобом проти негараздів людської цивілізації. Незважаючи на таке ствердження культури, піднесення цінності Краси, Добра, Істини, в двадцятому столітті відбулася друга світова війна. Невивчені уроки  принесли суспільству гіркі наслідки. Герман Гессе продовжував писати, незважаючи на війни і розруху, його твори були світлими провідниками в буденності, жорстокості людського існування. «Сіддхартха» – це неперевершений шедевр, який не старіє, він був цікавим в минулому столітті, але цінність його не зникне і в мабутньому.

The post “Сіддхартха” Германа Гессе: пошук Істини first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Роман Германа Гессе «Степовий вовк» був опублікований в 1927 році. Книга є чудовою з різних причин. Вона може розглядатися як фантастичний текст в жанрі магічного реалізму, як притча про незвичайну людину і суспільство, як психотерапія, белетристика, інтелектуальний твір, або фантазія психічнохворого письменника. «Степовий вовк» має унікальну структуру. Роман складається з різних частин переплетених між собою своєрідним чином: передмова видавця, записки Гарі Галлера, трактат про Степового вовка. В них, ми зустрічаємо і реальне життя, і внутрішній світ головного героя.

Герман Гессе був свідком деяких подій, які сильно вплинули на нього. Вони підштовхнули його до написання роману «Степовий вовк». З 1912 по 1926 він пережив: психічне захворювання першої дружини і розлучення з нею, важку хворобу сина, першу світову війну. Написав декілька романів, вірші, оповідання, повісті. Смерть батька, душевні кризи, сеанси психоаналізу в учня Карла Густава Юнга психіатра Йозефа Ланга, невдале сімейне життя з другою дружиною Рут Венгер тяжіли над Германом Гессе.

До «Степового вовка» автор вже був знаменитим письменником. Популярність йому принесли твори: «Душа дитини» (1918 р.), «Клейн і Вагнер» (1919 р.), «Останнє літо Клінгзора» (1919 р.), «Деміан» (1919 р.), «Сіддхартха» (1922 р.), «Курортник» (1925 р.). Пройшовши через більше як 72 психоаналітичні сеанси, Герман Гессе став вивчати праці психологів: Зігмунда Фройда, Карла Густава Юнга. Він не тільки намагався відновити своє психічне здоров’я, але і використати матеріали особистого життя для написання нової книги.

Читаючи Степового Вовка, інколи виникає враження, що писав його молодий бунтар. Письменник створив цей роман, коли мав п’ятдесят років. В творі анархічні нестримна стихія змінюються на гармонію, згодом герою знову поглинають архетипи підсвідомості. Міщанський світ протиставляється вічним ідеям. Реальність і вимисел тісно взаємодіють між собою. Інколи важко відрізнити, де починається дійсність, де завершується сон.
Сюжет роману починається з передмови видавця. Він начебто зустрічався з письменником Гарі Галлером, коли той жив в будинку його тітки. Ми дізнаємося, що головний герой одного разу виїхав з кімнату, яку знімав. На згадку від нього залишилися «Записки Гарі Галлера». В тих записах розповідається про людей, яких зустрів письменник в певний період життя. Серед дійових осіб присутні: вродлива Герміна, музикант Пабло. Все, що трапилося з Гаррі в дійсності, віддзеркалюється в його снах. Відрізнити дійсність від марень непросто.

В буденному житті письменник роздумує над міщанським життям більшості людей. Себе, він часто називає Степовим вовком, через власну самотність, таємничість. Роман Германа Гессе – це сон в сні, видіння в видінні, книга в книзі. Гарі Галлер в записках читає трактат про Степового вовка. Поступово, читач заплутується в цих подорожах головного героя. В особливі моменти натхнення Галлер пише вірші про «божественний світ». Читаючи трактат про Степового Вовка, письменник дивується, адже там розповідається про Гаррі і його роздвоєння. Герман Гессе поступово розділює душу Гарі Галлера. І нас чекає не дві частини: тінь і свідомість, а різноманітні архетипи: жінки, чоловіки, духи і т.д. Всі дивні події відбуваються в магічному театрі, тут жодний образ не затримується надовго. Ми спостерігаємо і екшн, і сцени боротьби, і музику, яка як і поезія завжди незримо перебуває з Гаррі.

Життя письменника показане дуже суперечливим. Натхнення намагається переважити суїцидальні думки, ідеальні образи доповнюють розчарування і кризу буденності. Мало розкриті люди, які оточують Гаррі Галлера протиставляються глибоким персонажам з магічного театру. Твір наповнений різноманітними алюзіями, філософськими ідеями, психологічними дослідженнями, багатогранними персонажами. В «Степовому вовкові» є безпросвітний песимізм і депресивність, оптимізм і піднесеність. Роман не тільки цікавий, він прагне викликати в читачів катарсис, очищувати їхню душу від негативу, відчаю, пригнічення. Глибина смислів покрита інтригуючим сюжетом. Здається, що мета Германа Гессе – це допомога всім, хто опинився в кризисному стані. Він прагне допомогти зрозуміти іншим власну недовершеність, проблеми, які виникають в взаємодії з іншими. Степовий вовк і Гарі Галлер існують в кожній людині. Головна ціль – не розділяти ці половинки, а поєднати їх в гармонії. Прагнути до унікальності, але не забувати про цілісність.

The post Людське розділення і Єдність в романі Германа Гессе «Степовий вовк» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Більшість європейської літератури про нього важко сприйняти, вона перевантажена термінами, використовує сухий язик, або описує вчення далеке від заповідей суфіїв. Звичайно ми можемо читати «Маснаві» Джаллятдтіна Румі, але нам вона здається не більш, ніж красивою художньою поемою.

Текст автора виділяється барвистістю, повчальністю, натхненням, щирим бажанням допомогти читачам відкрити для себе суфізм (тасаввуф). Цю книгу я прочитав майже залпом, з ентузіазмом і задоволенням. Крім усього іншого текст мудрий і налаштовує на роздуми. Після читання, у читача виникають питання про своє місце в світі, він задумується про скороминущість життєвих миттєвостей, близькість смерті, любов. «Кувшин води» ні в якому випадку не веде до депресії, зовсім навпаки, книга показує нам красу, яку можете виявити всюди, від маленької квітки до  неба.

Кожний абзац «глечика води» налаштовує на спокій, письменник пояснює найтонші нюанси «Маснаві». Осман Нурі Топбаш вчить шукати добро, світлих людей, уникати поганих компаній, не піддаватися образам, смутку і розпачу.

Притчі і приклади, які наводить Осман Нурі Топбаш, прекрасні, вони відзначаються простотою, щирістю. Автор,  наслідуючи Румі, навчає любити не тільки людини, але й кішок, собак, комах,  всіх тварин, рослин, всю природу. «Глечик води» буде цікавим широкому колу читачів. На закінчення, наведу цікаві рекомендації від Османа Нурі Топбаша, які він проголошує в книзі:

«Проявляй терпимість!»

«Не ображай жодного з живих істот!»

«Не ображайся ні на кого з живих істот!»

Тарас Клок

The post Рецензія на книгу «Глечик води» Османа Нурі Топбаша first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.